Все життя дбала про сина, а він відправив маму в будинок для людей похилого віку.

Антоніна Петрівна все життя одна виховувала сина. Батько хлопчика Василь відмовився від нього коли дізнався, що жінка вaгітна. Антоніна вирішила зберегти вaгітність і більше ніколи не бачилася з Василем.

Якби не допомога мама, але одній було б важко виховати сина.

Антоніна жила в невеликому містечку на околиці області і з роботою завжди було складно, особливо коли роботодавці дізнавалися, що у неї малолітній син.

Коли Арсену виповнилося 6 років, то бабусі не стало. Антоніна вирішила переїхати до сусіднього міста. щоб у дитини була хороша освіта, та й роботи там побільше. Жінка продала будинок і зібравши всі накопичені кошти поїхали в місто.

Перший час вони жили у їх родички. Антоніна влаштувалася на роботу, а сина відправила в садок. Жінка накопичила потрібну суму і вони з сином переїхали в невелику однокімнатну квартиру.

Минуло 30 років. Арсен виріс і одружився. Антоніна Петрівна також продовжувала піклуватися про сина і його сім’ю. Навіть вийшовши на пенсію, вона продовжувала працювати. Всі гроші, які залишалися після оплати квартири і продуктів вона віддавала невістці або просто купувала на них подарунки для онука.

Арсен звик, що якщо він прогуляє всю зарплату з друзями, то мама завжди знайде гроші на продукти і все необхідне. Та й посидіти з онуком вона ніколи не відмовлялася, якщо не була на роботі. Антоніна Петрівна навіть намагалася здійснити платіж по кредиту сина, який він взяв на покупку квартири.

Жінці доводилося відмовляти собі у всьому, вона ходила в старому пальті, якому було вже років 10, і воно наполовину було зіпсоване міллю. Замість того, щоб купити нові чоботи, вона носила старі в ремонт і не всі майстри вже бралися їх ремонтувати.

Але коли з Антоніною Петрівною трапилася бiда, то її життя змінилося кардинально. Жінка невдало посковзнулася і сильно пошкoдила ногу з рукою. Вона більше не могла працювати і платити за сина теж не могла. Їй навіть толком не вистачало грошей на своє лiкування.

Арсен умовив маму продати її квартиру і закрити його борг по кредиту, а самій переїхати до них. Жінка погодилася. Не минуло й двох місяців з моменту продажу її квартири, як син став говорити їй, що їм вона заважає і незабаром у них з’явиться ще одна дитина, тому він відправляє її жити в будинок для людей похилого віку.

Арсен став кожен день дорікати маму тарілкою супу, жінка тож жила в кухні на розкладачці, але і там вона йому заважала. Антоніна Петрівна не могла більше так жити і зібравши речі поїхала в будинок для людей похилого віку.

Минуло 3 роки як Арсен вигнав маму, він так і жодного разу не відвідав її. Антоніна Петрівна познайомилася там із самотнім колишнім вiйськовим Сергієм Аркадійовичем, який виявився в будинку для літніх людей з-за того, що почав погано бачити і за ним був потрібен догляд, а діти не хотіли цим займатися.

Сергій Аркадійович і Антоніна Петрівна полюбили один одного і одружилися. Вони переїхали в квартиру чоловіка і стали разом жити. Антоніна Петрівна дбала про чоловіка з такою ж ніжністю і любов’ю, з якою вона дбала раніше про Арсена.

Дізнавшись про це, син дуже обурився. Тепер пробує переконати маму, що квартиру Сергія Аркадійовича треба переписати на нього, так як мама його доглядає.

Цього разу Антоніна Петрівна сказала синові своє тверде, безапеляційне “ні”.

КІНЕЦЬ.