У мене така свекруха, що в цирк не треба ходити. Вона сама собі тигр, сама собі приборкувачка, клоун, конферансьє, а після останніх подій ще й до акробатів її можна записати. Тільки акробат вона одноразовий, навряд чи вдруге вона на подібний трюк наважиться, хоча хто її знає, всю таку загадкову.

Свекруха у мене чомусь з перших днів нашого сімейного життя вирішила, що я гуляща та обов’язково наставлю її синові роги. І вийшла я за нього з корисливих спонукань, які полягали у віроломному захопленні однокімнатної квартири, яка чоловіку дісталася від бабусі. У те, що ми дійсно любимо один одного, свекруха вірити відмовлялася.

Мені вже тридцять років, тому час, коли я б мовчала в ганчірочку і терпіла витівки свекрухи, безнадійно минув. Тому було одразу сказано, що в жодній бабусиній однодушці, куди свекруха ходить, як до себе додому, ми жити не будемо. Бо я маю власну двокімнатну, в якій ми й будуватимемо сімейне гніздечко.

– Сподіваєшся сина від мене відірвати ? Даремно! Все одно не вийде, – махала пальцем у мене перед носом свекруха, коли дізналася, що жити ми будемо на непідконтрольній їй території.

Син, до речі, від надмірної турботи мами й сам був не проти відірватися. Мені здається, одним із критеріїв, за яким він вибирав собі дружину, була здатність ставити його маму на місце. Бо сам він свою волю відвойовувати втомився.

Загалом, ми жили весело, жили ми цікаво. Свекруха регулярно намагалася взяти мене в обіг, а я регулярно їй доводила, що руки в неї для цього короткуваті.

Вона якось почала дзвонити чоловікову щовечора та спекулювати своїм здоров’ям, а точніше, своєю недугою. Чоловік тиждень додому приходив тільки ночувати, бо з роботи мчав рятувати маму від чергової вигаданої хвороби, а там поки те, поки се, додому приїжджав, за час до опівночі.

Я в ці ігри не лізла, чоловік у мене не дурень, сам здогадався, що мама його дурить. Схема стара, як світ, тому тиждень він поїздив, переконавшись, що на той світ мама не збирається, перестав у неї ходити. Свекруха тижнів зо два продовжувала симулювати, а коли зрозуміла, що душу я з її сина вже випила, і його вже тиском не проймеш, придумала новий план.

Мама чоловіка стала постійно ходити до нас. Ось останнє, що хочеться бачити після важкого робочого дня, це усміхнене в усі тридцять два зуби обличчя свекрухи. Але спочатку я намагалася поводитися пристойно. Запрошувала маму чоловіка, вечерею годували, чаєм напувала, спостерігала, як вона з трепетом витирає рот серветкою синові, який її на дві голови вищий.

Під час того, як я готувала, мама чоловіка примудрялася пробігтися всією квартирою, знайти купу недоліків і з радістю мені про них розповісти. Начебто я в цій квартирі не живу і не знаю про них.

Закінчила я весь цей цирк, коли в суботу вранці пролунав дзвінок у двері, а за цими самими дверима виявилася, огидно задоволена для восьмої ранку, свекруха.

-Досить спати, молодь! Усе життя проспите! Тепер зрозуміло, чого в тебе такий безлад вдома, якщо ти всі вихідні проспати любиш, – радісно посміхалася мама чоловіка, намагаючись протиснутися повз мене у квартиру, але я цього не допустила.

Запитала, що її вигнало так рано із квартири, і чому вона заважає нам відпочивати у свої законні вихідні.

– Так із прибиранням допомогти, та й із сином час провести, – не залишала спроб пролізти повз мене мама чоловіка, але я була налаштована рішуче.

– З прибиранням я якось сама впораюся, і не сьогодні. А син ваш спить поки що, тому на гостей ми в таку рань не чекаємо, так що до побачення, мамо, – сказала я і зачинила двері перед її носом.

Свекруха на мене страшенно образилася, але я не відчувала себе виною. Теплоти у стосунках все одно не було, а так вона хоч до нас щодня не приходить.

Місяць тому десь чоловік залишився без роботи. Він будівельник, був у бригаді, але там щось пішло не так, усі розбіглися. А одному йому знайти роботу проблематично. Зажурився вже, а тут йому запропонували працювати вахтовим методом, їдеш на роботу на два тижні, а потім тиждень удома. Робота важка, але гроші пропонували дуже добрі.

Чоловік поїхав, я залишилася сама. Свекруха вирішила взяти на себе роль вартового, який би пильнував честь сина. Чомусь вона вирішила, що як тільки чоловік за поріг, я одразу наведу цілу юрбу мужиків для всяких поганих штук.

Один день вона мене дзвінками задовбала, нібито без моєї поради їй ні за що не вирішити, які шпалери поклеїти в спальні. Іншого дня вона прийшла особисто, ніби мимо проходила і на чай зазирнула. А сама обнишпорила всю квартиру, навіть під ліжко зазирнула, думала, що я не бачу. Третій раз зустріла мене прямо біля роботи, знову ж таки, просто прогулювалася повз.

Мені було і смішно, і прикро одночасно. Смішно від абсурдності того, що відбувається, прикро, що з мамою чоловіка все-таки доводилося спілкуватися і вдавати, що я не бачу, що вона робить. Але за тиждень проблема вирішилася сама собою.

У той день у мене на роботі був дуже напружений день, ще й голова боліла на зміну погоди. Я прийшла додому, лягла дивитись телевізор і заснула, ніби мене вимкнули. Прокинулася вночі від незрозумілого галасу за вікном.

Я живу на першому поверсі, у нас старе підвіконня з боку вулиці, яке гуркотить при вітрі. Вже років із п’ять хочу замінити, але все руки не доходять. Ось гуркіт цього підвіконня мене й розбудив.

Світло вмикати я не стала, у кімнаті тьмяно світив телевізор. Страшнувато було, але я пішла до вікна, бо гуркіт не припинявся. Придивилась і не повірила своїм очам – за вікном, чіпляючись руками за це злощасне підвіконня, стояла свекруха.

Я зі психа відчинила вікно (воно відкривається всередину), щоб сказати свекрусі пару ласкавих, бо це вже ні в які ворота не лізе.

Мама чоловіка, мабуть, від переляку, ойкнула, відпустила підвіконня, не втримала рівновагу і впала. А поверх хоч і перший, але досить високий, вона явно на чомусь стояла. Літати, наша стокілограмова голубка, поки що не навчилася.

Я перелякалася, що вона розбилась, бігом накинула пальто і вниз. Лежить матюкається під вікном, поруч пеньки розкотилися, на яких вона стояла. У нас у дворі тополю засохлу розпилили, вже місяців зо два не можуть вивезти. Ці пеньки місцеві пияки собі під табуретки та столи пристосували. А свекруха з них собі драбину зібрала.

До смерті мама чоловіка не вбилася, але кісточку вона собі зламала. Мені ж довелося її ще й до лікарні везти посеред ночі, а потім доставляти додому. Мені вона за цей час жодного слова не сказала, хоча я й питала, що це взагалі було.

Я розповіла цю “цікаву” історію чоловікові, а вже він у мами подробиці з’ясував. Коротше, вона того дня мені дзвонила на телефон, а він на беззвучному, я не беру слухавку, вона прийшла дзвонити в домофон, але й він вимкнений. Ну, тут мама чоловіка вирішила, що я точно зраджую її синові, тому мене треба ловити на гарячому. А як це зробити?

Тут їй на очі потрапили пеньки, і в неї дозрів план. Поставила вона два пеньки один на одного, влізла, почала видивлятися в скло, що відбувається в кімнаті. Пеньки стоять нерівно, хитаються, щоб не впасти мама чоловіка вчепилася в підвіконня. Але воно теж така собі опора, теж хитається, його гуркіт мене і розбудив.

Коли я пішла до вікна, свекруха побачила рух, але не могла чітко нічого розгледіти. Зосередилася у глибину квартири, а тут вікно відчиняється. Вона злякалася, інстинктивно відсахнулася, та й злетіла зі своєї побудови.

Тепер я їжджу їй за продуктами, прибираю у квартирі, ходжу за ліками, а свекруха все мовчить, надулася. Чоловік каже, що, на думку мами, я її спеціально з підвіконня скинула, щоб коханця сховати. І сміх, і гріх загалом. Сподіваюся, що ця ситуація хоч чогось навчить свекруху.

КІНЕЦЬ.