Один багатий чоловік вже був дуже стареньким і важко захворів. Тому, перед своєю смертю він покликав до себе своїх дітей, двох синів, для того, щоб попрощатися з ними і дати напутнє слово.

Сини одразу прийшли до хворого батька і він до них промовив:

– Діти мої, за життя я зрозумів, що ви добрі сини в мене. Ви ніколи не покидали мене ні в хворобі, ні в старості. Але я зовсім не знаю, які ви брати і які господарі на своїй землі.

Але це я вже побачу з неба. Я довго думав, як я маю поділити свою землю і маєток між вами двома і придумав для вас наступне: ви самі маєте всім поділитись, по-справедливості. Але зробити ви це мусите після моєї смерті.

Вийшовши від батька, сини почали думати , як поділитися по-справедливості. Молодший брат запропонував віддати більшу частку старшому брату, оскільки це по справедливому.

А от старший брат хотів віддати більшу половину молодшому, адже завжди говорив, що  менших треба захищати.

І кожен з братів наплягав на своєму варіанті , бо ніхто не хотів образити близьку людину. Тому, зійшлись вони на тій думці, що поділять все рівно наполовину.

Спочатку пішли вони в поле. Там бачать рівно посередині кордон вже стоїть, все поділено, а біля каменя лист стоїть : “Дорогі мої діти, я розділив все порівну між вами.

І якщо ви теж були такої думки, як я, то ви справжні брати. Значить я добре вас виховав і виконав свою місію на землі”. Тепер моя душа може спочивати з миром.

КІНЕЦЬ.