Я постійно працюю без вихідних, все роблю заради доньки та дружини.

Я їду з дому о сьомій ранку, а повертаюся об одинадцятій вечора. Дружина влаштовує скандали через це.

Каже, що їй набридло одній поратися з дитиною.

-Все зміниться, обіцяю, – не раз я казав їй.

-Ага, звичайно, – саркастично промовила вона.

-Ти вже три роки так працюєш, мені уваги не приділяєш.

Ну що ж вдієш?

Потрібно заробляти гроші, годувати сім’ю.

Вона просто не розуміє.

Якось я повернувся з роботи, дружини вдома не було, тільки її сестра Рита.

-Ти що тут робиш?

– Запитав я в неї.

-Так Марина попросила посидіти з дитиною ще три години тому, досі не повернулася, – здивувала мене Рита.

Куди вона пішла?

Я почав їй дзвонити, але номер був вимкнений.

Наступного дня вона також не повернулася.

Я обдзвонив її подруг, але так і не знайшов її.

Довелося подавати у розшук.

За тиждень мені прийшло повідомлення від незнайомого номера: «Пробач мені, що пішла, але я так більше не можу»

Дружина просто взяла та кинула мене з маленькою дитиною.

Невже їй так було погано?

КІНЕЦЬ.