Хочу розповісти дивну історію своєї подруги. Сама не до кінця розумію, як могло скластися так в її житті: чи це збіг обставин, чи, дійсно, справжня віра і правильне налаштування здатне творити дива.

Моя подруга Мар’яна все своє життя прожила зі своєю мамою. Батько їх залишив спокійно ще коли вона була зовсім маленьким дитям, так мама сама її і виростила, адже допомоги від батька не було.

Мар’яна дуже добре закінчила школу, потім вступила до хорошого інституту і, після отримання диплому, працювала в одній невеличкій, але хорошій фірмі.

Заміжньою Мар’яна жодного разу не була і навіть серйозних стосунків ні з ким не було, вона завжди була самотньою, заміж ніхто не кликав її.

Так і жила вона все своє життя з мамою вдвох. А роки минали дуже швидко, час так летів, що жінка й не поспівала рахувати місяці, а потім роки.

Мар’яна була досить красивою дівчиною, але через свої забобони і не дуже простий характер вона в своїх 30 років ніяк не могла знайти собі супутника життя, з яким би хотілося розділити сімейне гніздечко.

Подруга постійно шукала дуже порядного і хорошого чоловіка для себе, приглядалася до найменшої дрібниці.

Якось Мар’яна затіяла велике прибирання в квартирі. Квартира у них була двокімнатною, одна кімната – спальня, друга – вітальня, так вже звикли.

І підмітаючи в спальні, якось несподівано подруга вимела з-під ліжка дивний жмут якоїсь чорної вовни.

Вона була настільки дивною та незрозумілою для неї, що в неї відразу в голові стали роїтися тривожні думки.

Домашніх тварин у них з мамою ніколи в житті не було в квартирі, тож Мар’яні зразу стало для себе все зрозуміла, що це точно хтось щось їм зробив, і точно щось недобре потрібно чекати після цього, і стала вже хвилюватися з того приводу.

Подруга читала, що саме на шерсть найлегше щось зробити, так усі бабусі говорили колись.

Вона, остерігаючись доторкнутися до цієї вовни, не те що руками, але навіть віником, сіла і стала думати, що ж тепер робити з цим нещастям, як правильно вчинити, щоб її та маму не спіткало якесь лихо.

В голові стала перебирати думки, хто ж міг підкинути цю шерсть, вона стала в думках перебирати всіх подруг та родину, хто б міг їм бажати чогось поганого.

До її мами частенько приходили різні подруги і виходило так, що підкинути могла будь-яка з них, у мами багато знайомих.

Мар’яна стала думати, що ж тепер з ними буде і як жити далі. Стала читати усі молитви, які тільки знала.

А вже коли повернулась мама додому ввечері, Мар’яна вся в сльозах почала їй з хвилюванням розповідати про свою неприємну і дуже дивну знахідку.

А ось мати відразу здогадалася, що це за шерсть.

Це з її старенької пухової хустки, яку вона давно не носить вже, але доньці щось доводити було вже марно, вона вже встигла сама зробити з цього хвилюючі висновки. Переконати її, коли вона в такому стані, вже було геть неможливо.

Заспокоїла мама свою доньку по-іншому, у неї така думка зовсім несподівано спливла.

Вона сказала Мар’яні, що є у неї одна дуже давня хороша знайома, ну дуже добре в усьому розбирається, до неї за допомогою усі люди звертаються, адже вона в цьому знає толк.

В таких речах вона розбирається найкраще. Мар’яна аж зраділа почутому від мами, сподівалася, що вона гарно вирішити зможе усе.

Потім жінка підмовила свою подругу, щоб та вдала з себе дуже знаючу в таких справах спеціалістку і гарно поговорила з її донькою, заспокоївши її, щоб Мар’яна зовсім перестала хвилюватися про це.

Знайома, пані артистична, все зробила, як потрібно було. Зловісна шерсть була винесена у двір, і до тла спалена в супроводі читання різних молитов і з дотриманням всіх правил. Далі освятили і квартиру, і зі свічкою обійшли всю квартиру три рази.

Сама Мар’яна була дуже вражена побаченим, заспокоїлася і вирішила, що все тепер буде у них добре. Вона нарешті стала посміхатися і ходила радісною.

І настільки вона була вражена, що потайки запитала цю мамину подругу чи не може вона з чоловіком їй допомогти, бо в житті у неї все ніяк не складається, вже не юна дівчина, а заміж ніхто не кличе її.

Жінка трохи подумала, а тоді вирішила – грати так грати вже до кінця. І почала далі проявляти своє акторське мистецтво.

Мар’яна була здивована різним ритуалам, які робила загадкова, на її подив, жінка.

Моя подруга настільки повірила цій жінці, що вже через рік вийшла заміж. Мама з подругою часто згадують цю веселу історію, яка скоріше за все і допомогла дівчині змінити долю та знайти чоловіка. Адже вона щиро вірила, що їй усміхнеться щастя, і все сама робила для того, щоб знайти хорошого чоловіка для шлюбу. Вона була сповнена мрій та щасливих надій і сама притягнула до себе свою долю.

Я дізналася це відразу від мами її, адже цю жінку, яка їм допомогла я знаю також.

Ця історія для мене якась особлива, магічна без магії. Чи було у когось таке в житті, щоб так сильно віра могла змінити долю людини?

КІНЕЦЬ.