Моя подруга Наталя після закінчення школи поїхала вчитись до Німеччини. Згодом, знайшла собі там чоловіка і прийняла рішення залишатись жити з ним.

Судячи з фотографій вона була щаслива з ним. Я була дуже рада за подругу. Вона прилетіла в Україну тільки через 5 років після одруження.

Ми зустрілися, розповідали одна одній про новини, що цікавого трапилось за цей час. Мені було дуже цікаво чи подобається їй жити у Німеччині.

Вона розповіла, що її чоловік дуже вихована та ввічлива людина. Що вона ніколи не чула і поганого слова від нього, та й взагалі, він носить її на руках. Але розповідала вона це без емоцій. Взагалі.

Тоді я з цікавості почала розпитувати її, та почула ось що: «Розумієш, ми взагалі не сваримось. Жодного разу не було якихось образ чи ще чогось.

Навіть коли я пробувала влаштувати скандал він спокійно мене обіймав і все закінчувалось. Не розумію, як можна бути таким ідеальним, тому, думаю, в нас з ним немає майбутнього».

«Наталю, серйозно? Занадто ідеальний чоловік? Я навіть не знаю, що сказати» – обурювалась я.

Звичайно, головне, щоб вона була щаслива. Але, я напевно цього ніколи не зрозумію. Це мрія багатьох дівчат, жити в спокої, а не в конфліктах.

Можливо, це не моя справа. А що ви про це думаєте?

КІНЕЦЬ.