Хочу поділитися непростою історією зі свого життя. Ми з чоловіком у шлюбі вже 12 років.

У нас двоє дітей 12 і 8 років. Ми все життя важко працюємо, заробили на квартиру, машину.

У чоловіка є мама і сестра. Мама живе у маленькій квартирі, та ще й з неадекватними сусідами, так би мовити не благополучний район.

Чоловік постійно картав себе, що мати живе у поганих умовах. Хотів забрати до нас.

Але у нас двокімнатна і двоє дітей. Ми порадились, що це буде не зручно ні нам, ні мамі.

Вирішили продати мамину квартиру, хоча продали її за копійки, доклали свої гроші і купили мамі однокімнатну квартирку.

Вирішили, що колись дістанеться нашим дітям. Мені навіть в голову не прийшло, що чоловік оформить квартиру на маму.

Коли дізналась була така зла, що словами не передати.

Адже в його сестри все життя іде незрозуміло як. Дитина у неї появилась ніхто не знає від кого.

Працювати вона не хоче, бігає, щоб мама пенсію дала, постійно різні чоловіки.

І тут дізнаюсь від свекрухи, що вона пише заповіт на свою донечку та онуку.

Я була така зла, закотила скандал.

Нащо свекруха відповіла, що у нас є квартира, а її  донечка нічого немає.

Я розгнівана настільки, що словами не передати…

А то, що це все куплене за наші гроші, а дістанеться не нашим дітям то це нічого.

Чи була в когось подібна ситуація?

Порадьте щось?

КІНЕЦЬ.