Часто буває так, що найрідніші люди можуть дуже підло зрадити в самий непередбачуваний час, і від того дуже сумно.

Моя рідна сестра Віра оформила спадщину нашої матері на себе, а мені обіцяла виплатити половину вартості її квартири, казала, що так буде простіше, дешевше і менше всякої непотрібної документації.

Але минув рік відтоді, а грошей я так і не отримала від неї, ні копійки.

Зараз Віра тільки й робить те, що годує мене сніданками.

На сьогоднішній день у батьківській квартирі живе зі своїм чоловіком саме моя рідна сестра, а я залишилася ні з чим.

А я зовсім заплуталася і просто не знаю що мені робити, щоб відновити справедливість?

Все почалося близько року тому, нашої рідної матусі не стало, на жаль. Останній час вона нездужала, тому те, що мама пішла від нас було вже очікувано і ми розуміли, що рано чи пізно це має статися.

Від мами мені з моєю рідною сестрою залишилася невеличка двокімнатна квартира. У цій своїй квартирі мама наша жила зовсім одна.

Я вчилася на останньому курсі інституту в іншому місті, тому на той час проживала в гуртожитку. А старша сестра теж жила окремо від мами: то вона орендувала квартиру разом зі своїми подругами, то зі своїм хлопцем. Так ось сталося, що життя розкидало нас по різних кутках.

Коли матері не стало, сестричка моя Віра відразу ж повернулася додому і почала наче справжня господиня заправляти в маминій квартирі.

Після поминок я вирішила підняти тему спадщини, так як знала, що мені також належить половина двокімнатної квартири, адже я також донечка нашої мами, як і моя рідна сестра.

Тим більше, що після отримання диплома я збиралася повернутися в рідне місто і шукати хорошу роботу тут, в себе вдома.

Та от сама Віра, дуже несподівано для мене, прикинулася, що недобре себе почуває і попросила відкласти цю розмову на пару днів, сказала, що зараз зовсім не хоче говорити про це, ворушити сумні спогади.

Нічого не підозрюючи, я зібрала свої речі і поїхала на навчання. Минуло трохи більше тижня відтоді, а моя сестра так і не зателефонувала мені жодного разу. Тоді я вирішила не втрачати часу і приїхати до неї сама, вже навіть без попередження.

При нашій зустрічі Віра почала виправдовуватися, що мала багато справ і взагалі просто таки забулася про нашу розмову і просто забула мені зателефонувати, якось на мене часу у неї зовсім не вистачило.

Ми з нею відверто розговорилися, і вона запропонувала мені оформити мамину квартиру повністю лише на неї, щоб було швидше та зручніше і, щоб по грошах дешевше було, а вже після цього пообіцяла заплатити гроші за мою законну половину житла.

Мені ця ідея, на той час, таки сподобалася, так як мені потрібні дуже були гроші і я відразу погодилася, а час на оформлення спадку у мене не було, та й довіряла я своїй сестрі, адже це рідна людина.

Я думала, що так буде краще, я візьму кредит, додома від грошей від спадку, і куплю собі невеличку однокімнатну квартиру.

Я не уявляла тоді, як ми будемо жити з сестричкою разом, тому вважала її пропозицію доречною. Я у думках вже мріяла мати своє власне житло і жити окремо від своєї сестри.

Минув час, ми з моєю сестрою вступили в спадок, і вона оформила мамину квартиру лише на себе одну.

Я все чекала своїх грошей, які мені сестричка пообіцяла віддати за житло. Але Віра, як виявилося згодом, не поспішала їх віддавати і годувала мене сніданками.

Закінчивши навчання, я повернулася в рідне місто і вирішила спочатку пожити у своєї сестри, так як більше мені немає де жити, поки знайду собі хоч якийсь дах над головою.

Яким же великим було моє здивування, коли рідна людина відмовила мені в цьому проханні. В нашій двокімнатній квартирі сестра вже жила не одна.

– Як ти собі це уявляєш? Ти, мій хлопець і я будемо жити тут разом? Це ж смішно, – навіть розізлилася моя сестра, чим мене дуже засмутила і ще більше здивувала.

Мені довелося попроситися пожити у своєї подруги дитинства. Було так незручно визнавати той факт, що рідна сестра буквально виставила мене на вулицю, але ж то і мій дах над головою.

Віра просто зрадила мене, так підло і підступно вчинила. Все б нічого, якби сестра виконала свою обіцянку і повернула гроші. Але вона, як я бачу, зовсім і не збирається цього робити. Якби я раніше могла тільки припустити, що так все буде, то не погоджувалася б на цю пропозицію з квартирою.

А тепер я залишилася біля порожнього корита, і сама винна в усьому. Як бути? Мені дуже сумно від того, що я, напевне зробила найбільшу помилку в своєму житті і залишилася без даху над головою. У мене з голови ці думки не виходять, не розумію, як вона могла вчинити так зі мною.

Чи можна ще щось зробити, щоб виправити мою помилку і я повернула собі частину маминої квартири?

КІНЕЦЬ.