Протягом десяти років ми з чоловіком працювали в Італії, заощаджуючи кожну копійку, щоб збудувати будинок на батьківщині. Його мати керувала будівництвом, живучи там, коли ми фінансували матеріали з-за кордону.

У нас було розуміння, що як тільки будинок буде добудований, вона переїде назад у своє звичне житло.

Проте минулого року наші плани зруйнувалися. Моя свекруха перестала відповідати на наші дзвінки та повідомлення. Тітка Наташа, її сусідка, розповіла, що у неї зав’язалися стосунки з Олегом – сільським чоловіком.

Обидва були самотні і вирішили жити разом, тим більше, що наш новий будинок був готовий! Ми з чоловіком почувалися зрадженими.

Ми вирішили приїхати до Італії, зосередившись виключно на будівництві нашого майбутнього будинку. Ми думали, що все робимо правильно, відправляючи всі наші заробітки на будівництво, водночас обділяючи самих себе.

Будинок мав стати нашою нагородою за роки наполегливої праці.

Коли моя свекруха нарешті відповіла на наші дзвінки, вона підтвердила, що живе з Олегом у будинку, який було збудовано на наші гроші. Вона стверджувала, що присвятила своє життя синові і тепер хоче жити для себе.

Вона запевнила нас, що будинок перейде до нас після її смерті, але на той час Олег зі своїми численними дітьми та онуками може претендувати на частку в ньому.

Родичі часто говорили моєму чоловікові, що він невдячний. Наш будинок, зароблений важкою працею, потенційно може дістатись у спадок незнайомим людям, і на довершення всього моя свекруха та Олег планують одружитися та офіційно розписатися!

Неможливо змиритися з тим фактом, що всі наші жертви можуть принести користь комусь іншому…

КІНЕЦЬ.