Буду вдячна за коментарі до історії. Приємного читання.

Моя мама чимало років пропрацювала на заробітках у Італії. На Різдво повернулася додому і сказала, що більше не поїде туди.

Всю получку, яку вона заробляла, висилала мені та сестрі. Собі майже не заощаджувала, бо завжди потрібно нам.

Як не до лікаря, то одяг модний, то сумочки Michael Kors. Словом, забаганки були завжди. А мама старалася виконувати наші бажання.

Мама завжди нас підтримувала і фінансово, і психологічно. Незнаю і справді, що б ми без неї робили.

Але останній рік, вона нам не висилала гроші. Мабуть, уже знала, і планувала, що досить з неї заробітків. Додому хочеться.

На Різдво, мама покликала нас, а за столом сказала, що хоче жити у рідній домівці, і їй вже важко мити підлоги на чужині.

Крім цього, сказала, що хоче влаштувати своє особисте життя.

Мамі відмовили в роботі, зізналася, але запросили на побачення.

Побачення, яке повністю змінило життя мами. Вона щаслива. А ми щасливі бачити її усміхненою та життєрадісною.

А я, донечка, готова мамі любов та турботу дати від себе. Бо розумію її, як ніхто.

КІНЕЦЬ.