Кажуть, що ідеальний працівник це самотня дівчина з дитиною і іпотекою. Це як раз я. На роботі від зорі до зорі, і зводити дитину в секцію сучасного танцю не завжди є час. Робота бухгалтера відрізняється авралами 4 рази на рік в момент звітності.

Доводиться іноді вдаватися до послуг родичів і знайомих, просити відвести дочку на заняття. Іноді свою маму, іноді колишнього свекра. З його сином ми в розлученні, та й не хочеться спілкуватися з колишнім чоловіком.

Людина він не дуже відповідальна і, навіть, якщо погодиться допомогти, обов’язково в останній момент виникне щось, що завадить йому стримати обіцянку.

А мені хочеться лаятися і плакати одночасно, тому що не можу я піти з роботи в момент звітності – звільнять. І хто тоді годуватиме нас з донькою? Вже явно не колишній. Ось і доводиться звертатися до свекра.

Онуку свою він любить і не відмовляє в допомозі. Чуйний і відповідальний, як ніби колишній не в нього пішов. А тут така справа, не знаю як і сказати.

Минулого року він овдовів і стало, мабуть, йому не вистачати жіночої уваги, в загальному відчуваю почалися натяки і легкі, але з непристойним контекстом, пропозиції зайти на чарочку чаю.

Чоловік він, звичайно, ще міцний і по-своєму симпатичний. Син (мій колишній) у них з дружиною народився рано, так що і свекор у мене досить молодий – 48 років. Але я ж за одного «Пупкіна» виходила, а не за всю їхню родину.

Так у мене і виходить, як у принцеси з мультика, що треба розставити коми в реченні: «Відмовити не можна погодитися …»

КІНЕЦЬ.