Павло з Оксаною були знайомі вже рік. Познайомилися вони в інтернеті.

Довгий час закохана пара не знайомила свої половинки з ріднею.

Однак зрештою було вирішено, що настав час, коли варто було заявити всім про свої стосунки.

Павло з Оксаною дуже переживали, що батьки негативно поставляться до їх рішення, але все було добре.

Майбутні родичі з радістю прийняли вибір своїх дітей і одразу почали цікавитися, коли вони планують розписатися.

Оксана повірити не могла в те, що їй так пощастило з майбутнім свекром і свекрухою.

Людмила Петрівна з першого дня почала називати дівчину донькою й ділитися з нею секретами.

– Доню, ти Павлика б розворушили трохи. Нема чого вам тягнути, біжіть у ЗАГС, а то не дай Бог сподобається вам жити поза шлюбом, – нашіптувала Оксані жінка.

– У мене досвід великий, я в цьому розуміюся.

Мати дівчини теж налаштовувала її на якнайшвидший шлюб. Мовляв, нема чого тягнути, треба швидко все робити, поки хлопець згоден.

Оксана поговорила з Павлом, і вони вирішили, що подадуть заяву й одружаться через пів року, бо за цей час назбирають грошей на більш-менш хороше весілля.

За п’ять місяців молодим вдалося назбирати близько пʼятдесяти тисяч. При цьому їм доводилося обмежувати себе у всьому.

Оксана навіть перестала їздити на роботу автобусом. Виходила з дому на годину раніше й пішки йшла через темну вулицю і провулки.

Заощадила, звісно, не бозна-скільки, але їй здавалося, що кожна копієчка зараз для них з Павлом значуща.

За місяць до весілля, коли вже ось-ось мали бути розіслані запрошення на торжество, чоловік прийшов з роботи і сів навпроти Оксани, яка в цей момент ліпила вареники.

– Оксанко, тут така річ… – почав він.

Дівчина підвела на Павла розгублені очі.

І тут чоловік таки зробив їй неприємний сюрприз.

– Я позичив пʼятдесят тисяч з весільних грошей братові, – нервово постукаючи пальцями по столу, сказав Павло.

– Навіщо? – дівчина повільно сіла на стілець.

– Йому на покупку машини не вистачало.

– А як же ж ми? У нас же через місяць весілля, – ображено сказала Оксана.

– Він віддасть через два тижні, – запевнив дівчину Павло.

– Точно віддасть? – з надією спитала вона.

– Брат не підведе, будь певна, – кивнув чоловік і, вставши з місця, вийшов.

– Я можу розсилати запрошення?

– Звісно! – усміхнувся Павло й поцілував її в щоку.

Через два тижні Оксана поцікавилася у чоловіка, чи повернув його брат свій борг.

– Він попросив ще тиждень відстрочки, – на обличчі Павла з’явилася награна посмішка.

– Павлику, лишилося два тижні до весілля! Ми запросили гостей! – обурилася дівчина. – Тобто, Роман – з машиною, а ми – без весілля. Скажи йому, хай бере кредит і повертає борг!

– Йому не дадуть. Він же ж на машину брав, – похмуро відповів Павло. – Ти не хвилюйся, у нас ще є час.

Оксана заплакала, усвідомивши, що весілля накрилося.

Бачачи її засмучений стан чоловік запевнив, що треба почекати ще тиждень.

Проте за цей час нічого не змінилося. Через п’ять днів Павло, чухаючи потилицю, повідомив:

– Весілля доведеться скасувати.

– Роман не повернув гроші, так? – зловісно засміялася Оксана. – Я ж тобі казала.

– У нього не виходить зараз віддати, – винувато розвів руками Павло. – Обіцяє, що поверне перед весіллям.

– Ти розумієш, що в нас через тиждень весілля, на яке ми покликали гостей, у тому числі й твого недолугого брата? – вигукнула дівчина.

– Оксано, доведеться всіх попередити, що урочистостей не буде. Своїх я беру на себе…

– Ні, Павлику, весілля буде! Ти підеш і візьмеш кредит! – заявила дівчина. – Твій брат влаштував нам таке, тобі й відповідати!

Чоловік у відповідь почав переминатися з ноги на ногу, і Оксана зрозуміла, що він щось приховує.

– Не хочеш?

– Я б з радістю, але не можу, – безглуздо захихотів чоловік.

– Чому це? – Оксана з викликом схрестила руки.

– У мене вже є кредит, – Павло відвів погляд убік.

– Який кредит?! Звідки?! – дівчина ошелешено закліпала довгими віями.

– Брат попросив допомогти, – ніяково відповів чоловік. – Не міг я йому відмовити.

– Окрім того, що ти віддав йому гроші на весілля, то ти ще й кредит на себе оформив? Павлику, ти взагалі чи що! – Оксана була готова розплакатися. – Хто ж його виплачуватиме?!

– Роман має…

– Має, – сказала дівчина. – Відчуваю, що ти і платитимеш його. Як можна бути таким?! – додала вона і, взявшись за голову, почала бігати по квартирі.

– А мені, Павлику, здається, що ти просто передумав на мені одружуватися!

– Ні, ти що? – посміхнувся Павло. – Якби не хотів, то так би й сказав.

– Я більше ніяк не можу пояснити твою поведінку! – Оксана раптом ухвалила рішення. – Ми розходимося, якщо тобі важливіший твій брат.

Через дві години вона поїхала до батьків. Про те, що весілля на межі зриву, дізналися не тільки вони, а й майбутня свекруха.

Вона насварилася до обох синів і заявила, що не дасть Павлику зіпсувати своє життя.

У результаті Людмила Петрівна зідзвонилася з матір’ю Оксани й рішуче заявила:

– Треба допомогти нашим дітям!

Все обговоривши, жінки вирішили зробити молодим подарунок, скинувшись грошима на весілля.

Завдяки їхній допомозі, Павлу й Оксані не довелося скасовувати весілля і розходитися.

Роман же ж і після урочистостей не віддав братові гроші, сказавши, що має проблеми, і він поки не мое повернути борг.

– Навіщо вам гроші, коли ви вже зіграли весілля? – недбало пробурчав чоловік. – Як з’являться зайві, тоді й поверну. До речі, кредит я теж не можу поки що платити. Оплачуй ти, я все потім віддам.

Павло почав обурюватися, але Роман у відповідь тільки байдуже знизав плечима і заявив, що це не його проблеми.

Після цієї розмови він почав ігнорувати всі дзвінки брата, а потім і зовсім зник.

Павло з Оксаною не тільки не побачили грошей, а й їм довелося виплачувати кредит, який чоловік узяв не подумавши.

Більше таких помилок в житті він не робив, а Оксана не пропускала моменту, щоб не пожартувати з нього на цю тему…

КІНЕЦЬ.