Коли Світлана з Олегом розписалися у ЗАГСі, їм було вже по 26 та 27 років.

До цього вони зустрічалися шість років.

Свекрусі дівчина ніколи не подобалася, і жінка завжди ясно давала це зрозуміти.

Коли молоді тільки почали зустрічатися, вона відкрито сказала своєму синові, що не вважає Світлану «досить гарною для нього».

Багато в чому це було повʼязано з тим, що батьки нареченої були звичайними трудівниками.

Найцікавіше, що Марина Петрівна теж була з небагатої родини, поки вдало не вийшла заміж за свого нового чоловіка, вітчима Олега.

Під час весілля жінка навіть не намагалася приховати свій сумний настрій і всім показувала, як вона незадоволена вибором сина.

На всіх фотографіях вона стояла із сумним виразом обличчя, а під час церемонії свекруха влаштувала грандіозне шоу.

Вона стояла і тремтячим голосом скаржилася всім, що їй недобре від того, що відбувається.

А потім навіть попросила викликати швидку, але, до її жалю, молоді все одно обмінялися обручками.

Під час зустрічі зі Світланою нова родичка постійно говорила якісь єхидні фразочки. Дівчина всіляко намагалася не опускатися до її рівня і пропускала все повз вуха, але з кожним днем робити це ставало все складніше й складніше.

Якось на день народження Марини Петрівни зібралося багато гостей, серед яких були й Олег зі Світланою.

Спочатку нічого не віщувало біди, свекруха поводилася на диво ввічливо і привітно.

Але коли дійшло до святкового торта, вона показала свою справжню натуру. Для дівчини не знайшлося чистої тарілочки.

– Ой, як я не розрахувала?! На всіх же ж мало вистачити, – вдавано журилася свекруха.

– Нічого, я з цієї тарілки поїм, – сказала Світлана, вказавши на тарілку з якої вона їла до цього.

– Та ти що таке говориш?! Може у вас у сім’ї і звикли з брудного посуду їсти, але у мене в домі такого не буде. Іди й вимий свою тарілку, – уїдливо й водночас тріумфально відповіла жінка.

Дівчина мовчки пішла мити посуд. Коли вона повернулася, всі вже пили чай і їли солодке.

– Сідай за стіл, я тобі твій шматок торта покладу, – заметушилась Марина Петрівна, встаючи з-за столу.

Вона поклала у тарілку дівчини торт і награно обійняла її ззаду за плечі.

– Смачний тортик? – запитала вона з-за спини невістки.

– Так, мені подобається, – здивовано відповіла Світлана, яку насторожила поведінка родички.

– Ну їж тоді, а то ти ж у дитинстві солодше морквини нічого й не їла, – зітхнула свекруха і поцілувала дівчину в маківку. – У Олежика дружина з неблагополучної сім’ї, натерпілася в дитинстві, ось я її і шкодую, – уточнила для гостей Марина Петрівна.

Від усього цього фарсу прикритого показною турботою, у дівчини виступили сльози на очах.

Вона встала з-за столу і пішла у ванну, щоб заспокоїтися. З цього свята Світлана пішла засмученою.

Розмова з чоловіком щодо поведінки матері ні до чого не призвела. Олег казав, що мати поводиться так через втрату свого нового чоловіка, якого раптово не стало два роки тому.

Він намагався переконати Світлану, що все це тимчасово, і незабаром його мати заспокоїться.

Через кілька місяців пара раділа новосіллю, вони взяли в кредит двокімнатну квартиру.

З переїздом їм допомагала Марина Петрівна, вона особисто пакувала речі свого сина і стежила за ними.

Коли всі меблі були розставлені, а речі розкладені по поличках, дівчина пішла на кухню, щоб приготувати швидку вечерю.

– Олежику, а чому в квартирі всього одне ліжко? – раптом запитала сина мати.

– В якому сенсі? – син здивовано дивився на матір, не розуміючи, до чого та веде.

– А де я спатиму?

– Ти маєш на увазі, якщо в нас у гостях засидишся? На дивані…

– У яких гостях, я з вами житиму! Мені вже достатньо років, щоб я жила одна, – безапеляційно заявила жінка.

– Вам всього шістдесят, навіщо за вами доглядати? – втрутилася в розмову Світлана.

– Тебе ще не питала! Не лізь у нашу родину! – зупинила невістку Марина Петрівна. – Олег, ти одразу скажи – мені ліжко купувати, чи як?

– Та залишайся… Ніхто тебе не виставляє, – ніяково відповів чоловік.

– От і чудово, бо до мене в квартиру післязавтра квартиранти заїдуть, – жінка радісно потерла руки і пішла облаштовувати свою кімнату.

Світлана була вражена таким поворотом подій, але Олег її заспокоїв, сказавши, що це тимчасово.

Тим більше, що свекруха пообіцяла сплачувати половину щомісячного внеску, аби допомогти молодим.

За кілька місяців спільного проживання дівчина випадково почула, як Марина Петрівна пліткувала про неї по телефону.

– Я сподіваюся, що вона не пройде ці свої курси, не хочу з нею цілими днями в одній квартирі жити, – роздратовано пробурмотіла жінка.

Світлана одразу зрозуміла, що йдеться про неї. Вона закінчувала онлайн-навчання на програмістку.

Справді, після цих курсів дівчина могла влаштуватися працювати з можливістю працювати з дому.

Але це не входило в її плани, Світлана теж не бажала цілодобово знаходитися поряд зі своєю родичкою.

Як Світлана планувала, так і сталося. Вона успішно закінчила курси і буквально через місяць змогла змінити роботу.

Тепер вечорами, тільки-но дівчина поверталася з роботи, свекруха починала дорікати її за те, що вона не допомагає їй по господарству.

Тому невістці іноді доводилося замість відпочинку після роботи мити посуд і прибирати квартиру.

На цьому претензії з боку літньої родички не закінчувалися.

Марина Петрівна вважала, що Світлана погано одягається і почала купувати їй речі.

Дівчині це не подобалося, і вона всіляко опиралася, але свекруха не звертала увагу на її обурення.

У результаті Світлана здалася і перестала звертати на це увагу. Мовчки приймала подаровані речі й складала на полички у шафі.

Незабаром дівчина звернула увагу, що тільки вона й підтримує чистоту в домі – її свекруха перестала прибирати в квартирі.

– Марино Петрівно, ми ж домовлялися побутові питання вирішувати разом, а ви вже цілий тиждень не прибирали, – вирішила порушити це питання Світлана.

– Домовлялися, тільки я вже не в тому віці, щоб із ганчіркою по квартирі бігати. Ви молоді, от і скакайте, – нахабно заявила жінка.

– А нічого, що ми з Олегом на роботі з ранку до вечора? Можливо, у вас совість з’явиться? – почала обурюватися дівчина.

– Це в тебе совість нехай прокинеться. Звикла все на халяву, навіть твої речі і то на мої гроші куплені!

– Ви про свій одяг, який мені без потреби впихали? То забирайте його собі! Я з нього навіть етикетки не знімала!

– Ось ти яка! Невдячна, ми з сином тебе зі злиднів витягли, а ти до мене отак зухвало смієш говорити? – свекруха від обурення скочила з крісла.

У цей момент гримнули вхідні двері – додому повернувся Олег.

– Синку, вибирай! Або я, або вона, – жінка грізно поставила ультиматум.

– Що знову сталося?

Жінки одна поперед одною почали розповідати йому про те, що між ними сталося.

Кожна, звісно, подавала ситуацію так, як їй бачилося. Олег уважно вислухав обох і впевнено сказав:

– Мамо, я тебе люблю, але тебе й справді дуже багато в нашому житті. Нам варто роз’їхатися.

– Ах так?! Не знала я, що зрадника виховала, – вигукнула Марина Петрівна і побігла збирати свої речі.

Цілий місяць жінка не спілкувалася зі своїм сином, а потім зателефонувала і, як нічого й не було, попросила привезти її ліжко.

Світлана нарешті знайшла спокій у власному домі і навіть знову вирішила працювати віддалено.