Мені 35 років, і я незаміжня. Мабуть, за маминими словами, це – два мої найбільші недоліки. Ну, а що вдієш, якщо з першим чоловіком ми прожили недовго і розійшлися без жалю. Не можу сказати, що я не створена для стосунків чи не хочу своєї сім’ї.

В глибині душі я дуже сподіваюся зустріти чоловіка, який прийме мене такою, якою я є. Я хочу стати мамою, а згодом – бабусею.

Навколо мене багато чоловіків, яким я подобаюся. При цьому мене не влаштовують варіанти альфонсів, маминих синків або нарцисів, закоханих у своє відображення в дзеркалі.

Я працюю архітектором, непогано заробляю. Після розлучення батьки покликали мене до себе, бо бачили, що я розбита та пригнічена. Ось я й залишилася. Живу у них вже 6 років. Я багато працюю, постійно в роз’їздах чи відрядженнях, тому під словом «живу» я маю на увазі «іноді ночую». За такої завантаженості я не бачу сенсу винаймати квартиру.

Два роки тому у нашій родині сталася трагедія. Тато повертався ввечері з роботи та побачив, як на вулиці хлопець пристає до дівчини. Незнайомець голосно кричав, а потім вдарив дівчину по обличчю. Батько був вихований так, що не міг пройти повз нього.

Він заступився за дівчину, і тоді хлопець витяг ножа. Він, не замислюючись, встромив його в мого тата і втік. Врятувати батька не вдалося, він помер від втрати крові.

Похорон пройшов як у тумані. Я шукала чоловіка для життя, схожого на батька, а тепер його нема. На кого мені рівнятися? Хто підставить мені міцне плече? Хто дасть справжню чоловічу пораду? Мама теж дуже страждала. Вона перетворилася на тінь, яка рідко з’являлась, мало чим цікавилась і начебто не жила. Я намагалася у вихідні витягувати її в кіно, у парк чи на природу. Вона погоджувалася, але якось неохоче.

Якось я запропонувала їй сходити на танці.

– Та ти що, Ганнусю! Які танці? Ти взагалі пам’ятаєш, скільки мені років?

– Мамо, це – соціальні танці. Там будуть люди різного віку і взагалі без танцювального минулого. Сходи! Може, тобі сподобається!

Скільки ж можна сидіти у чотирьох стінах?

Мама погодилася, а під кінець вечора вже танцювала запальну сальсу з молодим партнером. Високий, кучерявий і чорноокий юнак був молодший за мене, але маму це не хвилювало. «Ну, і нехай потанцює, – подумала я. – Вона так давно не раділа життю». Після вечірки мамин партнер підійшов до неї та запропонував підвезти додому.

– Який у мене галантний кавалер, правда, Аня? – Усміхнулася мама. Але від пропозиції хлопця вона таки відмовилася.

Проте після тієї вечірки мама записалася на 2 тренування на тиждень і із задоволенням стала ходити на заняття танцями. Я щиро раділа, що в неї все налагодилося. Хоча кішки на душі трохи шкрябали: тата не стало зовсім недавно, а у мами вже молодий бойфренд.

Через кілька місяців побачень, поцілунків у під’їзді та прогулянок під місяцем мама запропонувала своєму залицяльнику Євгену переїхати до неї.

– А чому ти не спитала моєї думки? – обурилася я, коли побачила Женю на порозі вже з валізою.

– Тебе все одно вдома не буває. Невже ти проти того, щоб я налагодила своє особисте життя?

– Звичайно ні, мамо. Але що ти знаєш про свого Євгена? Звідки він родом? Хто в нього батьки? Де він працює?

– Він мене кохає і про мене дбає, а більше мені нічого не потрібно!

Я не впізнавала свою матір. Замість мудрої дорослої жінки переді мною стояло закохане дівчисько в рожевих окулярах.

– Аня, не хвилюйся! Я вам не заважатиму і поводитимуся добре, – запевнив мене Женя. Але чомусь його слова не викликали довіри.

Я з підозрою поставилася до свого молодого «вітчима», почала збирати інформацію про нього у соціальних мережах. А потім на танцювальній вечірці до мене підійшла незнайома дівчина.

– Це з вашою мамою танцює Женя? – Запитала вона.

– Так, а чому Ви цікавитеся?

– Раніше він також танцював із моєю, а потім вона зникла. Вже три місяці, як не з’являлась вдома. Я боюся, як би з нею чого не сталося, тож і Ви будьте з ним насторожі.

Після таких слів у мене затремтіли коліна. Звісно, на слово невідомим людям вірити не можна. Я дізналася у дівчини її особисті дані та ім’я матері, а потім зателефонувала однокласнику, який працював у поліції. Я попросила, щоб він дізнався щось про цього

Женю. Виявилося, що симпатичний танцюрист вже двічі проходив у кримінальних справах як свідок, причому в обох випадках справа стосувалася зникнення дорослих жінок.

Зібравши такий «компромат», я прийшла до мами, щоб розплющити їй очі на нового залицяльника. Але мама спокійно сказала:

– Я знаю про ці випадки. Женя мені все розповів. Це простий збіг, тим більше, що жінки зникли, а не померли.

– На мою думку, в цьому випадку це – те саме.

– Невже ти думаєш, що я не розпізнала б злочинця?

– Та ти закохана в нього по вуха! Навіть, якщо він душити тебе почне, ти не одразу здогадаєшся, що це не сексуальні ігри!

– Не перебільшуй, будь ласка. Женя – це мій вибір. Ти його або приймаєш, або з’їжджаєш. Більше я жодного негативу чути не хочу! Я вже доросла і сама вирішуватиму, з ким мені жити та будувати стосунки.

Це була перша сварка з мамою за останні кілька років. Я тепер навіть не знаю, як до неї підступитись. Не хочу з’їжджати, то я хоч вечорами можу контролювати ситуацію. Але що тепер робити, не розумію.

КІНЕЦЬ.