Насправді батьки квартиру, що дісталася їм у спадок, одразу оформили на Юлю. Але Юля була ще підлітком, і їй було, як каже молодь, паралельно чия квартира. Батьки здавали квартиру. Так і жили.

Коли Юля виросла та вирішила вийти заміж, батьки зробили гарний жест на весіллі – урочисто подарували ключі від квартири молодятам. Попередньо зробили у квартирі сучасний ремонт. Живи та радій!

Молоді і раділи. Чесно кажучи, Юля теж була здивована цим «подвигом» батьків. Батьки були скуповаті. І раптом такий широкий жест.

Юля з чоловіком були щасливими, адже до цього вони планували винаймати житло. Мріяли назбирати гроші для початкового внеску з іпотеки. А тут такий подарунок! Ну, звичайно, квартира в старому будинку, зате в центрі міста.

Невдоволена виявилася тільки свекруха. Щоразу, приходячи в гості, знаходила недоліки у квартирі. І поверх не той, і труби, мабуть, старі скоро протікати почнуть, і сусіди, швидше за все, погані, і парковка маленька:

– Треба продати цю квартиру і купити в новому будинку.

Юля тільки посміхалася, їй зовсім не хотілося залазити у кредити, ремонти та налагодження життя на новому місці. А чоловік щоразу після візиту мами ставав дратівливим. На всі питання лише пирхав.

Якось свекруха прийшла у гості, коли Юля була одна вдома.

– Мені з тобою треба серйозно поговорити, – почала свекруха розмова.

– Що сталося? – Здивувалася Юля. Чомусь подумалося, що свекруха зараз заговорить про свої недуги. У всякому разі, обличчя свекрухи було засмученим.

– А ти сама не розумієш? – з викликом сказала свекруха.

– Ні, – знизала плечима Юля.

– Ну, що ти робиш із себе наївну дівчинку. Думаєш, знайшла не розумного хлопчика? Не хочеш продавати квартиру, щоб купити нову, тоді виділили частку моєму синові у цій квартирі. Чоловік у будинку має бути господарем. А син мій, хто у твоїй квартирі? – свекруха наголосила на слові «твоїй».

– Мій чоловік. Яка різниця, на кого оформлена квартира? Ми родина, ми кохаємо одне одного, – не розуміла Юля.

– А-а-а-а, то це він твої слова повторює. Підкаблучник! – у свекрухи обличчя стало невдоволеним. Юля навіть захвилювалася. Вона не знала, як заперечити свекрусі. І раптом, несподівано навіть для себе, сказала:

– Може, чаю? У мене є солодкий пиріг.

– Негідниця! Я їй про серйозні речі, а вона пропонує чай. Ти не цінуєш мого сина. Не заслуговуєш на його хороше ставлення до себе. Не оформиш частку у квартирі на мого сина, він кине тебе. Кому ти потрібна будеш? – вигукнула свекруха і пішла.

Увечері чоловік прийшов додому, з порога радісно вигукнув:

– Кохана, я вдома.

Юлія вийшла з кухні і узявшись у боки, сказала:

– Мама твоя приходила.

– А-а-а! – Чоловік одразу понурився.

– Та не зважай, я ж тебе не через квартиру люблю.

Юля заспокоїлася, але після вечері знову розмова повернулася до цієї теми. Юля сказала:

– Треба щось зробити. Поговори серйозно з мамою, мені зовсім не хочеться з нею сваритися.

– Та вона не заспокоїться, – посміхнувся чоловік і, помовчавши, додав: – Може, вона має рацію? Може, для її спокою зробимо так, як вона хоче?

– Ні! Із принципу не зроблю так, як вона хоче, – відповіла Юлія.

За рік вони розлучилися. Між дружиною та мамою, вибір чоловіка впав на маму: «Адже дружин може бути багато, а мама в чоловіка одна».

КІНЕЦЬ.