У дитинстві я мала подругу Соню. Вона завжди вирізнялася своєю красою: довге русяве волосся, яскраво-блакитні очі, ніби самі по собі притягували погляди. Соня могла підкорити серце будь-кого, хто потрапляв у поле її зору.

Вона мала неймовірну чарівність, і я завжди захоплювалася нею.

Але все змінилося, коли я помітила, що мій наречений Олексій почав часто звертати увагу на Соню. Він, здавалося, не міг відірвати від неї погляду, і це почало мене турбувати.

Якось, зібравшись з духом, я підійшла до подруги.

“Соня, я маю з тобою поговорити,” – почала я, відчуваючи, як голос тремтить від хвилювання. Вона глянула на мене з легкою усмішкою. “Що трапилося?”

– Запитала вона. “Я знаю, що це може звучати безглуздо, але… ти могла б не звертати уваги на Олексія?

Соня спочатку виглядала здивованою, але потім її обличчя набуло серйозного виразу.

“Я розумію, що тебе турбує. Але я ніколи не зробила б нічого такого.

Ти моя подруга,” – відповіла вона тихо. Слова Соні заспокоїли мене, і я відчула, як полегшення взяло гору

над занепокоєнням. Ми продовжували спілкуватися, і мої страхи поступово зникли.

Олексій, здавалося, також усвідомив, що його поведінка була недоречною, і незабаром його увага знову переключилася на мене.

Цей досвід навчив мене цінувати справжню дружбу та довіру.

Я зрозуміла, що справжні друзі завжди підтримають і допоможуть навіть якщо це здається нелегкою справою. Соня виявилася не тільки гарною зовні – а й мала прекрасну душу.

КІНЕЦЬ.