Андрій та Катя зустрілися за незвичайних обставин, які назавжди змінили їхнє життя. Це був звичайний весняний день, і вони обидва помітили маленьке, голодне кошеня, що голосно муркотіло біля входу до супермаркету.

Не змовляючись, Андрій та Катя одночасно зайшли назад у магазин, щоб купити їжі для бездомної тварини. Виходячи, вони зіткнулися, здивовано виявивши, що їхні наміри збігаються.

“О, вибачте, я не помітив вас,” – зніяковіло почав Андрій, утримуючи в руках пакет із котячим кормом. Катя, посміхаючись, відповіла: “Схоже, ми обидва вирішили допомогти цьому малюку.

Як здорово, що є ще добрі люди.” Обидва вони підійшли до кошеня, яке з цікавістю спостерігало за ними.

Андрій відкрив упаковку з кормом, а Катя акуратно поклала їжу перед муркотливою твариною. “Як ти думаєш, він тут давно?” – спитав Андрій, дивлячись на кошеня.

“Не знаю, але він виглядає таким самотнім. Напевно, йому не вистачає будинку та турботи”, – задумливо відповіла Катя.

У той момент кошеня підійшло до них і почало тертися об їхні ноги, ніби дякуючи за їжу. Цей момент зблизив Андрій та Катю, і вони почали розмовляти.

Через кілька хвилин вони обмінялися телефонами, домовившись зустрітися ще раз,

щоб дізнатися, як живе їхній маленький друг. Ця зустріч започаткувала довгий і міцний зв’язок між Андрієм і Катею. Згодом вони стали не лише парою, а й порозумілися в багатьох речах, включаючи любов до тварин.

Вони часто згадували той день біля супермаркету як поворотний момент, коли їхня доля несподівано переплелася.

І кошеня, тепер уже дорослий кіт, якого вони взяли у свій будинок, стало символом їхнього кохання та початку спільного життя.

КІНЕЦЬ.