Коли моя сестра виходила заміж, то мама з татом купили будинок в нашому селі, сказали, щоб діти там жили, поки не стануть на ноги.

Мама з татом хату оформили на себе, вона по документах татова була, вони сказали, що теж не можуть віддати її повністю доньці, бо в них ще є я.

Я був спокійний, нічого не мав проти, адже хата батьків, я студент, навчаються в місті. Сподівався, що моя сестра трохи поживе там з чоловіком, стануть на ноги, та й переїдуть в своє житло.

Моя сестра Вікторія завжди хотіла жити в місті. Та й у нас з нею були завжди добрі відносини, тому я лише радів, що батьки купили житло і їм з чоловіком буде де жити.

Згодом у вікторії з’явилися діти: спочатку син, а потім донька.

Вони добре обжилися в тій хаті, зробили гарний ремонт за цей час, живуть і ні в чому не мають потреби, життя у них спокійне і досить таки в достатку.

Аж тут я минулого року закінчив навчання, ми з Оксаною одружилися, створили сім’ю.

Обоє з дружиною стали працювати, орендували квартиру.

А нещодавно дізналися, що в нас скоро буде дитина, Оксана ще трохи попрацювала, а потім пішла в декрет.

Коли народився наш синочок нам стало зовсім непросто. Працював я один, зарплати стало не вистачати, як би я не старався, яких би підробітків не шукав.

Велику частину грошей ми на оренду витрачаємо і, хоча нам трохи допомагають батьки Оксани, але економити доводиться на всьому, щоб хоча б вистачало на життя.

А нещодавно Оксана з малятком потрапила в лікарню, 2 тижні вони там перебували, багато грошей у нас пішло на це.

За цей місяць ми ледве гроші знайшли на оренду, далі не знаю, як бути.

Ми з дружиною поговорили і вирішили запропонувати нашим батькам, щоб вони нас впустили пожити в хату, в якій жила чимало років моя сестра.

Їм легше зараз живеться, діти старші, і працювати вони можуть обох. Свого часу батьки Вікторії дуже допомогли, тепер і з звернувся до них по допомогу.

Та вони дуже здивувалися, що я заговорив про хату. Мовляв так буде несправедливо, адже сестра з чоловіком вже вклалася з той будинок, у них обох тут робота, школа, садочок.

Вони обоє сказали, що просто не зможуть таке сказати доньці, адже вони зіпсують життя усій її сім’ї.

Тепер я не знаю навіть, що робити мені. Чому батьки так вчинили? Чому доньці і зятеві допомогли, а від сина відвернулися?

Нещодавно почув від родичів наших, що Вікторія вже підговорила батьків той будинок оформити на неї, щоб невістка не забрала собі його і батьки вже документами займаються.

Прикро, що рідні люди вчинили ось так. Як нам далі бути?

КІНЕЦЬ.