З Андрієм ми разом жили кілька років, потім лише вирішили одружитися. До весілля винаймали житло, далі теж планували це робити.

Яке було щастя, коли на весілля батьки Андрія подарували нам квартиру. Двокімнатну, у центрі міста.

Єдине, що свекор записав її на себе. Але спочатку я не надала цьому жодної уваги. Плюсом було й те, що батьки Андрія жили поряд.

Коли народилася донька, це стало особливою підмогою. Свекруха частенько приходила посидіти з онукою, коли мені треба було до поліклініки чи перукарні. А коли Машенька в садок пішла, то й забирала її вечорами, коли ми затримувалися з чоловіком на роботі.

Я взагалі після декрету в роботу з головою пішла в нові замовлення, цікаві проекти. Андрій теж працював до ночі.

Ми приїжджали додому, а Машенька вже спала. Свекруха і наварить, і посуд помиє, і порядок у домі наведе. Якщо чесно, спочатку мені це навіть подобалося, але після одного випадку почала напружувати.

– Оленочка, – солодким голосом сказала свекруха, – я твою білизну переклала на верхню полицю в шафі, а постільна білизна на середню полицю. Так само зручніше, воно ж велике, його важко заштовхувати нагору. І взагалі я прибралася там.

Я машинально кивнула, а потім до мене дійшло: це виходить свекруха в моїй білизні риється? Неприємно.

А вона далі каже, нудотно посміхаючись:

— Люба, я розумію, що ти працюєш, але за домівкою теж слідкувати треба. У тебе в шафі взагалі такий бардак. Шкарпетки разом із білизною Андрія, рушники абияк складені були. Так не можна. І посуд на кухні… Ти давно його чистила? Я сьогодні півдня його  терла. А пил на полицях який скупчився! Маша так чхала, поки я все перетерла.

— Добре, Ольга Сергіївна, я це врахyю, — холодно відповіла їй, — дякую вам за турботу, але я сама хочу бути у своїй хаті господаркою.

– У своєму домі? — здивувалася свекруха. — Оленко, взагалі це наша квартира, і ти зобов’язана в ній підтримувати порядок.

Я, було, відкрила рота, щоб заперечити, але свекруха ж права. Квартира справді їх! А я хто? Обслуговуючий персонал?

Нічого я їй не відповіла. Просто з того вечора вирішила, що треба якомога раніше повертатися з роботи, щоб доньку самій із садка забирати. Можливо, тоді свекруха буде менше по квартирі шастати?

З начальством я домовилася і тепер о шостій годині була вдома. З Машенькою додому поспішали, тата та чоловіка вдома чекали.

Але свекруха майже кожен вечір не лінувалася до нас зазирнути. Вона не дзвонила у двері, а відчиняла двері своїм ключем!

– Вже вдома? – звичайно посміхалася вона. — Що ти готуєш? Олена, та хіба можна на ніч дивлячись, свинину смажити? Вечеря повинна бути легкою, у крайньому випадку, курочка з салатом. А то ти так Андрієві зовсім шлунок зіпсуєш.

— Андрій любить свинину, — відповіла я.

— А це не має значення. Потрібно дотримуватись здорового харчування.

Якось зі своїх приходів свекруха побачила, що ми пересунули шафу у вітальні.

— І навіщо ви це зробили? — насупилась вона. — Оголили стіну, підлогу подряпали.

— Ольга Сергіївно, а можемо ми хоч щось зробити в цій квартирі без вашої думки. А то, виходить, що як винаймали житло, так і винаймаємо, — наважилася висловити я свекрусі.

— Тільки за оренду грошей ви не платите, — відповіла мені свекруха і пішла, піднявши підборіддя.

Я просто в шоці була! Вона що б не відмовилася від енної суми? Увечері я слово у слово передала розмову чоловікові. Андрій тільки посміявся і сказав, що я все утрирую, мама просто дуже переживає за нас, дбає.

А мене просто дратують її парафії, її колкі коментарі, її погляд, наче у володарки морської. Я зажадала від чоловіка, щоб він забрав у батьків ключі, але він на мене подивився, як на недоумкувату. Як забере, коли вони купили цю квартиру?

Повністю серйозно почала говорити чоловікові, що знову підшукую орендоване житло. А він обізвав мене невдячною істеричкою, причому ще й нечуваною. Вірно, в очах його мами я саме така. А мені так прикро!

І не знаю що робити? Чоловіка я люблю, не хочу з донькою по чужих квартирах поневірятися, але й жити на пташиних правах більше не можу.

Моя мама кликала нас до себе. Напевно, поїду з Машею в глибинку до своїх батьків. Але як же робота? Загалом голова кругом.

КІНЕЦЬ.