Ми вже звикли чути від свекрухи, що вона не може нам допомогти, тому що вона зовсім не має для цього можливостей. Вона загалом і не зобов’язана нам допомагати. Але як же безглуздо виглядають ці її гіркі зітхання про нашу долю і голосіння про неможливість нам допомогти на тлі того, що свекруха регулярно їздить відпочивати, робить ремонт, купує обновки.

Звичку прибіднятися я помітила за Марією Леонідівною ще в період нашого з нею першого знайомства. Ми тоді прийшли до неї в гості, щоб наречений представив мене мамі. Квіти принесли, тортик, все як годиться.

– Ой, як незручно, що мені майже нема чим вас пригостити, грошей немає, – метушилася вона біля столу, ставлячи у вазу квіти та розливаючи по кружках чай. Крім принесеного нами торта на столі була ще блюдце з варенням та лимон, хоча вона була в курсі, що ми прийдемо.

В принципі, я не чекала на бенкет, не за тим прийшла. Просто професійно звернула увагу на руки майбутньої свекрухи. Я сама займалася манікюром, тому приблизно уявляю цінник на ту чи іншу роботу. Так от, Марія Леонідівна мала дуже недешевий манікюр з кристаликами.

Я ще тоді здивувалась про себе. Треба ж, яка у мене свекруха жінка цікава. Вдома немає нічого, судячи з її слів, а вона останні гроші на красу витрачає.

Манікюр свекрухи я похвалила, подумала, що якщо жінка витратила на нього останні гроші, то хоче, щоб його помічали. Свекруха мій комплемент почула і зашарілася.

– Ах, це… Та подружка зробила, вона вчиться, тож безкоштовно вийшло. Хоч якась радість у житті.

Це вже пізніше я дізналася, що у мами чоловіка є чудова звичка брехати та прибіднятися. Причому вона це робить так невимушено, ніби довкола неї живуть одні ідіоти, які взагалі не орієнтуються в реальності. У неї вічна пісня про “немає грошей” і одна історія чарівніша за іншу, як їй “цілком випадково” і зазвичай безкоштовно або за якісь копійки дісталося щось.

Коли ми з чоловіком збирали на іпотеку, кожну зустріч Марія Леонідівна мало не зі сльозами на очах голосила, як нам складно, як вона хотіла б допомогти, шкода тільки, що можливостей у неї немає.

– Може, продати телевізор? – питала вона. – Хоч якоюсь копієчкою допоможу.

Ми з чоловіком тільки стомлено закочували очі та переконували, що не треба йти на такі жертви. Чоловік про свою маму теж все чудово розумів, але зробити нічого не міг. Ну ось така вона людина. Говорить, що так завжди було.

Мої батьки сваху не переносили на дух. Усі її пишномовні промови та голосіння змушували тата стримуватись і часто виходити палити, а губи мами стискалися в нитку, що є показником максимального подразнення. Свекруха цього немов і не помічала.

Щоб не доводити батьків, які нашій родині не співчувають, а реально допомагають, ми перестали збиратись на свята. Тепер дні народження ми відзначаємо з чоловіком двічі – окремо з його мамою та моїми батьками.

На іnотеку нам вдалося назбирати лише цього року. Квартира гола, там лише стіни, навіть санвузла немає. Планували брати інший варіант, але події минулого року сильно урізали наші накопичення, тому або ще невідомо скільки збирати, або брати та вкладатися в те, що є.

– Бідолашні мої… Як же ви ще з ремонтом вимучитесь, – притискала долоньки до грудей свекруха, коли дізналася, що ми взяли житло в такому стані. – Як шкода, що мені нічим вам допомогти…

Ми з чоловіком тільки скривилися. А через два місяці прийшовши до свекрухи в гості не впізнали її квартиру – там були частково оновлені меблі та переклеєні шпалери.

– Та мене тут сусіди затопили, у них трубу прорвало. Тут такий жах був, словами не передати. Але вони такі відповідальні люди, зробили мені ремонт без суду, і зіпсовані меблі замінили. Уявляєте?

Не уявляю. Ось намагаюся, але все одно не можу уявити, як можна було при потопі наглухо зіпсувати кухонний гарнітур, який “сусіди замінили”, а побутова техніка вся в строю – ні холодильник від потопу не постраждав, ні мікрохвильова піч.

Начебто ми вже звикли до такої поведінки свекрухи, нічого нового, але як же це її голосіння дратує. Та скажи ти вже правду – не хочу і не буду я вам допомагати, і все. Зрештою ми дорослі люди, навіщо з нас ідіотів робити?

КІНЕЦЬ.