Я наймолодший у сім’ї. Мамі було вже трохи за сорок, коли вона дізналася, що вагітна. В мене ще є дві старші сестри.

– Вони заміж виходили, розлетілися хто куди, а нам із батьком самотньо удвох. Ти – наш синок, наша втіха, – постійно примовляла вона, а я вважав себе особливим і дуже цим пишався.

Батько на той час багато працював. Раптове поповнення у моїй особі вимагало додаткових коштів. Саме тому моїм вихованням займалася мати.

Так я й виріс. Завжди прислухався до маминої думки та бажань. У мене майже не було друзів. Як це я гулятиму, коли мамі вдома потрібна моя допомога?

Але час минав. Настав час вступати до університету і, звичайно ж, до того, що знаходився в нашому місті.

І ось там я її і зустрів, мою ненаглядну Сашу. Чесно скажу, це було кохання з першого погляду. Ні до неї, ні після я не відчував такого.

Я потихеньку зближався з майбутньою дружиною і натякав мамі, що в неї незабаром з’явиться невістка. Реакція мені не сподобалася. Сказала, щоб я навіть і не думав притягнути додому когось, що я ще молодий і взагалі вона сама підбере мені дружину.

У мене навіть усередині все похололо. Ніхто мені не був потрібен, окрім тієї, яку вибрало серце. Тому, як би мені не було гірко, довелося приховувати свої стосунки.

Не знаю, як мені це вдавалося, але мамі я все розповів, коли вже зробив пропозицію Саші. Я, звичайно, очікував, що вона бурхливо відреагує, але щоби настільки.

Думав, швидку доведеться викликати. Благо, батько був удома і зміг заспокоїти. Не знаю, про що вони говорили, але наступного дня мама сказала, що хоч і не задоволена моїм вчинком, але хоче познайомитися з майбутньою невісткою.

– Подивимося, що там за дівчисько, – сказала вона і підібгала губи.

Знайомство пройшло добре. Мама активно розпитувала мою наречену про все, що її цікавило, а коли зрозуміла, що Саша згодна жити після весілля в нашому домі, то зовсім зраділа. Я думав, що мама радіє з того, що я нікуди не подінуся, як і обіцяв, коли був ще маленьким.

Зараз мені так шкода, що дружині довелося пройти через таке пекло. Напевно, я не зможу загладити перед нею провину ніколи.

Після весілля мама вмовила мене вплинути на новоявлену дружину. Сказала, що негоже молодій дівчині забивати голову навчанням та роботою. Нехай краще їй по дому допомагає.

Після довгих обговорень, Сашка все ж таки погодилася. Вона взагалі не дуже любила відстоювати свою думку.

Батько допоміг мені влаштуватися за фахом, тож вдома я був лише вечорами. Дозвілля проводили всією родиною. Мені подобалося, що ми всі разом.

Тим часом я почав помічати, що дружина почувається не дуже добре. Запитав у неї прямо, що не так, але вона сказала, що все гаразд. Прихворіла просто, мабуть. Мама підтакувала, кажучи, що просквозило, коли провітрювали.

Це «просквозило» виявилося нашою першою дитиною. Коли вона мені розповіла, я дуже зрадів. Сподівався, що буде дівчинка, схожа на матір. Знаю, багато хто хотів би хлопчика, але мені хотілося маленьку принцесу.

Мої батьки також пораділи. Мама відразу ж сказала, що вибере ім’я сама, але Саша не дозволила і чи не вперше виявила твердість характеру. Сказала, що вона виношуватиме малюка, значить їй і називати. Я з нею погодився.

Вагітність проходила не дуже легко, я намагався підтримувати дружину. На додачу, мамі ще ставало не дуже добре. Коли батька не було вдома, доводилося розриватися між ними.

На жаль, я не зміг бути із Сашенькою в той момент, коли вона народжувала нашу донечку. Мама так перехвилювалася, що в неї піднявся тиск і її забрали на швидкій. Так і розривався потім на дві лікарні.

Після виписки полегшало. Всі знову були вдома, що не могло не тішити, проте я почав помічати, що щосьнедобре.

Насамперед у Сашки були прекрасні форми та чудова фігура. Після пологів вона танула на очах. Я питав, що трапилося, може, турбує щось, але вона лише відмахувалася. Мама ж казала, що таке буває після пологів. Насилу, але я їй повірив. Вона ж народжувала свого часу, знає.

І так би все було, якби я одного разу не прийшов додому раніше. Навіть через зачинені двері чувся надривний плач! Я поспішив зайти всередину, і тільки тоді почув, як моя мати голосно вичитує Сашку.

– Що за невістка мені дісталася? Мало того, що дівчинку народила, то ще й їси як не в собі! Ти стрункою маєш бути, ще меншою, ніж до пологів! Навіщо моєму синочку така дружина, поясни мені? Я його народжувала та виховувала не для цього! – мама все говорила і говорила, а я впав у ступор.

Я був так вражений. Саша ніколи не скаржилася мені, казала, що вони добре ладнають, а насправді все було інакше.

І тут я почав згадувати те, на що раніше не звертав уваги. Всі висловлювання матері на адресу дружини, невдоволення від того, що буде саме онука, прохання не марнувати гроші на дружину, а краще в будинок щось купити.

Згадалося й дитинство. Я відчув себе наївним хлопчаком, який йшов на поводі у тієї, кому сліпо довіряв. Це виявилося боляче. Тоді я зрозумів, що треба все міняти.

Того вечора я дав зрозуміти, що чув усе до одного слова. Сказав, що найближчим часом ми з дружиною та дочкою переїдемо, бо я не хочу, щоб вони були поруч із нею. Мати хапалась то за серце, то за тонометр, але я вже зрозумів, що вона просто маніпулювала своїм здоров’ям.

Нині вже все добре, ми живемо окремо, і я бачу, як розквітла моя Сашенька. З мамою я підтримую зв’язок, але більше не дозволяю їй керувати собою

КІНЕЦЬ.