Багато років тому Олександра брала активну участь у купівлі двокімнатної квартири для свого сина Ігоря та його дружини Ольги, вважаючи її відмінним весільним подарунком та дошлюбним активом.

Велика кімната служила вітальнею, а менша – спальнею. Коли народився син пари, Матвій, його ліжечко поставили в спальні, але, коли хлопчику виповнилося три роки, Олександра подумала, що йому час придбати власну кімнату.

Вона запропонувала переобладнати вітальню в дитячу кімнату Матвія, оснастивши її зручним ліжком та іншими необхідними речами.

Однак ця пропозиція викликала розбіжності з Ольгою, яка переймалася тим, де вони прийматимуть гостей.

Олександра, дещо скептично налаштована до гостинності Ольги, нагадали, що вони рідко приймають гостей, часто відзначаючи свята поза домом.

Тоді Ольга порушила питання про нічне розміщення гостей, наприклад самої Олександри, на що та відповіла, що вона зможе спокійно зупинитися в кімнаті Матвія.

Вона вважала, що має право голосу в облаштуванні квартири, оскільки вони з чоловіком купили її для Ігоря, який уже в свою чергу вклав гроші в ремонт.

Незважаючи на те, що Олександра наполягала на реорганізації простору для Матвія, Ольга планувала, що до 7 років він спатиме в їхній кімнаті, користуючись великим ліжком.

Олександрі це здавалося непрактичним з огляду на їхні фінансові можливості для подальшого розширення житла.

В основі занепокоєння Олександри лежало її прагнення забезпечити сім’ю сина, що росте, просторим будинком. Вона кілька днів поспіль міркувала про те, чи виправдана перевага Ольги на користь вітальні для сімейного відпочинку чи розваг гостей.

У той же час вона порушила питання про те, наскільки логічно неефективно використовувати наявний простір, враховуючи їх нинішню житлову ситуацію?