На цілих 15 років ми з мамою втратили зв’язок після того, як вона поїхала до Італії в пошуках кращого життя, коли мені було всього 14. Я залишилася з батьком, відчуваючи себе самотньою з тих пір, як вона поїхала.

Наші стосунки ще більше погіршилися, коли вона вирішила розлучитись з моїм батьком заради чоловіка, з яким познайомилася в Італії.

Всі ці роки вона була відсутня в моєму житті, навіть пропустила моє весілля, надіславши як подарунок всього 200 євро.

На щастя, я вийшла заміж за дбайливого та успішного чоловіка.

Нині ми живемо у затишному заміському будинку з двома нашими дітьми; мій батько живе з нами, допомагаючи по господарству та у догляді за дітьми.

Моя мати так і не виходила на зв’язок, поки раптово не з’явилася, зіткнувшись із труднощами. Її чоловік-італієць помер, залишивши її ні з чим, оскільки його діти оволоділи всім майном.

Мати була хвора і потребувала лікування. Намагаючись помиритись зі мною, моя мама запропонувала мені 3 тисячі євро, сподіваючись жити з нами.

Я пояснила, що не можу виселити батька, і відхилила її пропозицію залишитися в нашій старій квартирі, яка була дошлюбною власністю тата і зараз здавалася в оренду.

Ми з чоловіком погодилися допомогти їй із медичними витратами та запропонували використати ці 3 тисячі для оплати житла.

Вона відчувала себе ображеною нашим рішенням, але я твердо стояла на своєму, вважаючи, що вона колись зробила свій вибір і тепер має відповідати за його наслідки.

КІНЕЦЬ.