Вже сміх розбирає, щоправда, цей сміх нервовий. Зять у мене грає в гордого орла, не хоче бути в приймах у тещі, він же мужик. А те, що ця теща сплачує йому та його дружині орендоване житло, це нормально. Це його чоловічу гордість чомусь не ображає.

У мене трикімнатна квартира, в якій ми жили вдвох, доки дочка не зібралася заміж. Я запропонувала їй не займатися дурницями та разом із чоловіком спочатку пожити в мене. Місце є, ніхто нікому не заважатиме, натомість у молодих буде можливість накопичити грошей і одразу взяти квартиру в іпотеку.

Але проти такого рішення був зять. Він одразу заявив, що житимуть вони окремо, адже вони окремий осередок суспільства. За його словами, йому гордість не дозволяє йти до тещі у прийми.

– Я ж там права голосу не матиму. Квартира твоєї мами – її правила, а я не хочу навшпиньки ходити.

Яке йому потрібно було право голосу, я не знаю, але й наполягати на їхньому заселенні теж не стала. Мені зять не надто подобався, тому я із задоволенням уникла спільного з ним проживання.

Не знаю, що в ньому знайшла дочка, але, як на мене, зять був схожий на порожнє відро – звук звідти голосний, а що з нього користі. Ось він гордо випинав груди колесом і заявляв, що мужик, побудував сім’ю, забезпечуватиме їх, а сам здувся вже через пів року. От як дочка завагітніла, так і здувся.

Так, з дитиною вони поквапилися, про що дочка й сама здогадувалася, але сенсу цю тему не було підіймати. Дитині вже буде, треба якось викручуватися. А доводилося саме викручуватись, бо виношування протікало неспокійно. Дочка майже не могла ходити на роботу через токсикоз, слабкість і запаморочення. То вдома лежала, то на збереженні.

Крім того, що впали сімейні доходи, зросли ще й витрати. Майже скрізь донька їздила на таксі, бо в громадському транспорті її каламутило. Обстеження, вітаміни та інше теж коштують грошей. До того ж довелося міняти гардероб, бо живіт округлився і вона не влазила у звичний одяг.

Зять чомусь не кинувся шукати підробітку чи якось інакше виходити із ситуації. Дочка розповідала, що навіть до своєї мами по допомогу він не звернувся. Казав, що мужик, що йому соромно просити грошей у мами, коли він скоро сам батьком стане. Те, що гроші на оплату квартири та інші потреби його дружина проситиме у мами, його не хвилювало.

Дочці теж було незручно, але вона ще вірила, що її чоловік збереться і почне виправдовувати горде звання чоловіка та батька. Лише місяці йшли, а нічого не змінювалося. Все також до мене щомісяця зверталася дочка і ховаючи очі просила грошей. Казала, що в борr, але було зрозуміло, що віддавати їм нема з чого.

Я хоч ще й працюю, але теж не мільйонер, щоб щомісяця платити комуналку за трикімнатну, самій жити на свою зарплату, оплачувати оренду житла дочки та її гордого орла і купувати їй вітаміни та інше необхідне. Про появу дитини та речі для неї поки навіть не йшлося.

Тому я під час чергового візиту до доньки підгадала так, щоб її глава сім’ї був удома. Демонстративно виклала принесені продукти, зять навіть вухом не повів. Проте, коли я ще раз запропонувала переїхати до мене, бо зараз вони окремої квартири не тягнуть, почав обурюватися:

– Ми не переїжджатимемо. Я сказав, що ми житимемо окремо, і моє рішення не змінилося.

– Говорити ти майстер, це так. А ось сім’ю утримувати у тебе виходить погано. Скільки ти отримуєш за місяць? А ви витрачаєте скільки? А різницю між цими цифрами, де берете?

Зять надувся, почервонів і заявив, що ось про це він і каже – я допомогла, а тепер йому цю допомогу постійно згадуватиму.

Звичайно буду! Тому що не в його положенні у гордість грати. Сам сім’ю утримувати не може, у своєї мами не просить, гордість заважає, розумних порад не слухає з тієї ж причини, зате його не стосується, що дочка в мене постійно грошей просить. Тут його гордість не страждає, просить не він.

Образився, грюкнув дверима і пішов. Теж дуже дорослий вчинок, по-чоловічому вчинив, усім усе довів. Адже справжній чоловік саме так і чинить – ображається і грюкає дверима. Чим голосніше ляснеш, тим більше ти мужик.

– Мамо, ну ти навіщо з ним так? Йому зараз нелегко, але ж він намагається, – почала хлюпати носом дочка.

– Що він робить, окрім складної міміки? На другу роботу влаштувався? Першу поміняв на щось більш оплачуване? Може хоч скарб шукає?

Дочку я нервувати зайвий раз не хотіла, але і зять мене дуже розлютив. Я дочці сказала, що цей місяць за квартиру у них сплачено, а наступного я вже нічого робити не буду. Все потрібне я для дитини куплю, але це стоятиме в моїй квартирі. Якщо вона прийде туди жити з малюком – я допомагатиму і забезпечуватиму. Навіть зятя прийму, раз дочці він так сильно потрібний.

А якщо дочка й надалі берегтиме гордість чоловіка, на яку ніхто не робить замаху взагалі, то нехай і розраховує тільки на чоловіка.

КІНЕЦЬ.