Мій син вкотре попросив мене не втручатися в його сімейні справи, але у мене своя думка з цього приводу через численні претензії, які я мала до невістки. Раніше Олег часто ділився зі мною подробицями свого життя, але тепер він став усе більш замкнутим. Тому я була впевнена, що причиною його бід є дружина.

Вони жили в окремій квартирі, купленій у кредuт, який досі не виплачено. Найбільше я турбувалася про двох своїх онуків, 6 і 4 років, побоюючись, що з ними буде, якщо їхні батьки розлучаться.

Я вважала, що для них дуже важливо рости у повноцінній сім’ї, спостерігаючи здорові батьківські стосунки.

Сім’я Олега справлялася, хоч і не без труднощів. Його дружина не працювала, перебуваючи у декретній відпустці з моменту укладання шлюбу.

Вона присвячувала весь свій час дітям, залучаючи їх у різні розвиваючі заняття, і проводячи з ними час вдома. Олег мав добру роботу, його зарплати вистачало на оплату кредuту за квартиру, комунальні послуги та сімейні потреби. Звісно, мене обурювало, що він звалює на себе усі обов’язки.

При цьому я вважала і продовжую вважати, що Тетяна мало що робить для чоловіка: я звинувачувала її в тому, що вона постійно залипає в телефоні.

Якось я приїхала в гості до онуків і побачила, як Олег, повернувшись із роботи, розігріває вечерю, а Тетяна сидить на дивані – з телефоном.

Вона так і не зрушила з місця, поки Олег розігрівав їжу та мив посуд. Я висловила їй свою думку щодо її поведінки, поставивши під сумнів її роль дружини.

Тетяна захищалася, відстоюючи свою незалежність та право на відпочинок, особливо у моїй присутності. Вона підкреслила, що вони мають свої сімейні правила, і твердо попросила мене не втручатися в життя їхньої родини.

Її слова та ставлення до домашніх обов’язків лише посилювали моє розчарування та злість на неї, і тепер я не впевнена: які кроки зробити, щоб виправити ситуацію, але водночас не зруйнувати сім’ю?

КІНЕЦЬ.