Значний період свого життя я працював водієм маршрутки, тому був свідком різних випадків. Розповім Вам про один з них. Я як завжди вийшов на маршрут, і тут на одній із зупинок сів хлопчик років восьми. Я спочатку спостерігав за ним якийсь час, а потім і зовсім забув.

І тільки коли три рази весь маршрут проїхав, то глянув на нього. Той, як і раніше сидів біля вікна і дивився в нього.

Я сказав йому, що скоро вже обід, чи довго він буде разом зі мною кататися. На що він простягнув 20 гривень і вийшов на наступній зупинці. Я поривався дати йому решту, але того і слід уже прохолов.

Я спокійно допрацьовував свій день, коли натрапив на фігуру хлопчика, який бездумно йшов по тротуару. Я зупинився і поцікавився, що ж з ним сталося?

Хлопець плакав, а після розпитувань розповів, що тато у нього в лікарні, а мама пішла провідати його, але кудись загубилася. Ось він і пішов її шукати, та так і не зміг знайти.

Я в кінцевому підсумку просто відвіз його в лікарню і домігся того, щоб нас пропустили в палату до батька. Я пояснив ситуацію, після чого батько подзвонив дружині, яка вже збиралася писати заяву в поліцію.

Я від їх подяки відмовився. Просто порадів, що все добре вирішилося.

Через якийсь час вони всією сім’єю зайшли в мою маршрутку, а на своїй зупинці протягнули гроші і шоколадку. Я був зворушений і щасливий, що зміг допомогти хлопчикові. Не будьте байдужими, друзі!

Що б ви зробили на місці водія, якби опинилися в такій ситуації?

КІНЕЦЬ.