-У тебе вже все є, навіть дві свої квартири, а в Ганни нічого немає, тільки дитина, от і поділися з нею …

Мати Юлі та Ганни з самого дитинства завжди виділяла молодшу Ганну, а старша дочка була на підхваті. Різниця у віці між дівчатками була лише три роки, але з боку здавалося, ніби старшу дочку мати прихистила з жалю, а молодша для неї як світло в віконці.

Ще в десять років Юля ненароком підслухала розмову матері та її подруги. 

– Ось ти все дивуєшся тому, як я ставлюся до старшої. Так вона копія мого колишнього чоловіка. Слова доброго та ласкавого від неї не дочекаєшся. Вічно сидить за своїм столом і мовчить. А Ганна ласкава, привітна, вилита я.

Батько пішов до іншої жінки, коли Юля тільки до першого класу пішла. Хтось йому сказав, що Ганна не від нього народилася. Мати каялася, просила чоловіка, але той її не пробачив.

– Так і залишилася я одна із двома дітьми. З розлученням все тягла, думала, схаменеться, а він уперся. Залишив мене з двома дітьми. Уявляєш, як мені тепер, – говорила мати.

Вона та її подруга сиділи на кухні і вели свої жіночі розмови, попередньо зачинивши двері. Стіни в квартирі були тонкі, і Юля все чула. Вона, як завжди, сиділа за письмовим столом і робила уроки.

– Ганна така хороша дівчинка, – чула Юля і готова була розплакатися.

– Юля, ти плачеш, – пролунав за спиною голос молодшої сестри.

– Двійку отримала? Я все мамі розповім.

Ганна вже в ці роки розуміла, що вона у матері росте улюбленою донькою і за її витівки завжди розплачується старша сестра.

– Юля вся в батька, така ж вперта, як бачу її, так і хочеться насварити, – чула Юля. Дівчинка ще більше нахилила голову, але перестала плакати. Нічого, подумала вона, я виросту і всього досягну сама. Мама буде мною пишатися.

Минув час. Юля до тридцяти років справді досягла багато чого. Вона закінчила інститут. Вона мала власне ательє. Тільки заміж так і не вийшла. Взаємини з матір’ю так і залишилися натягнутими. Юля оплачувала всі комунальні платежі та давала гроші щомісяця. Мати вже була на пенсії.

Юля жила окремо. Спочатку вона орендувала квартиру, потім купила однокімнатну, зробила ремонт та переїхала туди. Ганна вийшла заміж, нареченого привела до квартири матері. У них народилася донька, ще одне світло у віконці для бабусі.

– Грошей не заробляє, квартиру купити не може. Навіщо він такий потрібний? – сидячи біля під’їзду на лавці, мати скаржилася своїм подружкам-пенсіонеркам.

– Ось і доводиться мені на старості років допомагати їм та внучку на ноги піднімати. Ганні і з роботою не щастить. Весь час начальники навантажують роботою, затримуватися доводиться, а то й у вихідні працює, тільки грошей майже не платять.

Пенсіонерки співчутливо кивали головами. З чоловіком Ганна розлучилася і тепер вони жили втрьох, матір дочка та онука. Якось Ганна поскаржилася матері: – Мамо, ти чула, що Юля вже другу квартиру бере в іпотеку? Мені її однокласниця по секрету сказала. Уявляєш, другу квартиру купує, а ми навіть ремонт не можемо зробити. Це ж несправедливо.

Ганна була дуже незадоволена. Мати стрепенулась і потішила улюблену доньку.

– Так, не засмучуйся ти! Звісно, якби ти жила окремо, може, й особисте життя влаштувала. А я б із онукою тут залишилася. А ти б у окремій квартирі як королева жила.

Ганна замислилась. – Мамо, мені на думку спала одна ідея. Я, здається, знаю як отримати квартиру. Тільки ти мені маєш допомогти.

– Звичайно, доню, все зроблю, що в моїх силах.

– Ти попроси Юлю прописати у її квартирі мою Аліну. Якщо дитина буде прописана там, то за законом я маю право теж прописатися і жити разом з дитиною. Ось вся квартира і буде у моєму розпорядженні. А Юлі є де жити. Навіщо їй дві квартири? Як тобі ідея? – Запитала Ганна.

Мати чомусь задумливо дивилася в її бік, потім зітхнула і сказала: – Заради внучки постараюся. У Юлі дітей немає, ще заробить собі на квартиру, а про дитину треба думати. Говори, що робити?

Наступного дня мама зателефонувала Юлі та запросила в гості. Юля одразу ж прийшла. – Я цукерки та торт принесла, давайте чай пити.

– Добре живеш, які дорогі цукерки принесла. Я про що хотіла з тобою поговорити. Внучці настав час йти в дитячий садок. Я придивилася дуже гарний, недалеко від твого будинку. Потрібно там прописати дівчинку, бо без цього до дитячого садка не приймають. Зроби милість, пропиши.

– Ну, якщо тобі це дійсно треба то зроблю, тільки ж вам далеко їздити з маленькою дитиною.

– Юля, це моя турбота. Возитиму внучку, куди я подінусь. Там басейн та відгуки такі гарні. У тебе своїх дітей немає, треба племінниці допомогти.

Юля погодилася прописати племінницю у себе.

– Мамо, можеш нести документи до дитячого садка, я зареєструвала Аліну, – говорила вона по телефону матері. Ганна нетерпляче дивилася на матір, вийшло?

– Ти тепер зроби дублікат ключів від квартири, – сказала вона.

Мати і тут постаралася. Вже наступного дня Ганна відкривала своїми ключами квартиру Юлі та заносила туди сумки з речами.

Увечері Юля приїхала додому, з подивом побачила вікна своєї квартири, що світяться.

А коли увійшла, то побачила молодшу сестру, яка розташувалася в кімнаті та дивилася серіал.

– Ти що тут робиш, – здивовано спитала вона.

– Як що, живу зі своєю донькою Аліною. Якщо тебе щось не влаштовує, переселяйся у свою нову квартиру, а ми тут житимемо, – радісно пояснювала Юля. – Тут прописано мою дочку, а я як мати маю право жити разом з нею. Ти цього хіба не знала, – і Ганна демонстративно заплескала очима.

– Ганно, мама попросила мене прописати племінницю лише формально. Вона не казала, що вона тут житиме.

– Ну так, вона все правильно сказала. Вона тут не житиме. Тут житимемо ми.

– Ганно, мені здається, тобі краще піти чи мені доведеться звернутися куди треба.

– Так закон на моїй стороні, – спокійно відповіла Ганна.- Я завтра ж випишу Аліну.

– Спробуй, тільки в тебе нічого не вийде. А сваритимешся, так я у відгуках на твоє ательє таке напишу, все місто дізнається, як ти дитину з квартири виписуєш. Так що збирайся і йди, а ми Аліною житимемо тут.

– Щось я Аліни не бачу.

– А це не твоя турбота.

Юлі довелося піти. Вона поїхала ночувати в свою нову квартиру, в якій ще не було ремонту та меблів. Наступного дня вона проконсультувалася з юристом, як їй бути. Через суд ви можете виписати, відповіли їй. Так і довелося зробити.

Розгляд тривав майже два місяці. Ганні довелося з’їхати. За цей час у квартирі вона влаштувала безлад. Поки йшов суд із матір’ю Юля не спілкувалася. Потім вирішила їй зателефонувати, та ніхто не відповідав. Ганна заборонила матері спілкуватися з Юлею. Та підкорилася, живуть вони разом, куди подітися.

Коли Юля приїхала до матері, та їй сказала: – У тебе вже все є, навіть дві свої квартири, а в Ганни нічого немає, тільки дитина, от і поділилася б з нею. А ти поскупилася. Нема в мене тепер старшої дочки.

Тоді й матері в мене нема, подумала Юля.

КІНЕЦЬ.