Варя та Костянтин були одружені вже багато років, створюючи образ ідеальної пари в очах усіх, хто їх знав.

Варя завжди сліпо довіряла йому, бачачи у Костянтині як чоловіка, так і кращого друга. Їхнє життя здавалося гармонійним і щасливим, поки одна подія не змусила Варю засумніватись у всьому…

Це сталося одного вечора, коли Варя, випадково взявши телефон Костянтина, побачила повідомлення з незнайомого номера. Текст був на диво особистим, і вона відчула, як її серце завмирає. Костянтин, увійшовши

до кімнати і побачивши її з телефоном, зблід. “Що це, Костянтине?” – Запитала вона, дивлячись йому в очі. “Це… це не те, що ти думаєш, Варю,” – почав він, але його голос тремтів.

Варя відчувала, як її довіра до чоловіка стрімко руйнується. З того часу вона почала помічати зміни у поведінці: таємні дзвінки, раптові затримки на роботі.

Сумніви заповнили її думки, і вона почала серйозно думати про розлучення. “Я не знаю, хто ти насправді, Костянтине,” – сказала вона одного вечора, коли вони сиділи у вітальні.

“Ти брешеш мені, і я не можу так жити.” Костянтин спробував її заспокоїти: “Будь ласка, дай мені шанс все пояснити. Я не хочу тебе втрачати.” Але ці слова здавались порожніми.

Варя зіткнулася з вибором, який видавався неможливим: залишатися з чоловіком, якому вона вже не довіряла, або розірвати стосунки, які колись здавались їй ідеальними?

Пройшло кілька тижнів напружених роздумів і розмов, перш ніж Варя вирішила. Вона сиділа перед Костянтином, готова сказати своє останнє слово. “Я більше не можу жити в брехні, Костянтине.

Мені потрібне розлучення,” – м’яко, але твердо сказала вона. Так вони й розлучилися, кожен ступаючи своїм шляхом, але залишивши в минулому глибокі сліди любові, довіри і, зрештою, розчарування.

КІНЕЦЬ.