Я завжди боялася того дня, коли доведеться знайомити свого нареченого Олексія з моїми батьками. Мої подруги розповідали жахливі історії про те, як їхні батьки допитували їхніх майбутніх наречених, створюючи напружену і незручну обстановку.

Тому, коли настав цей момент, я почувала себе як на вулкані.

“Мамо, тату, це Олексій, мій наречений,” – представила я його, трохи тремтячи від хвилювання. Мої батьки посміхнулися, батько потис йому руку. Мама взяла його за іншу і сказала: “Ми так раді зустрітися з тобою,

Олексію. Наталя багато про тебе розповідала.”

Я чекала напруженої атмосфери, але натомість була приємна вечеря, під час якої мої батьки розпитували Олексія про його роботу, захоплення і навіть про його сімейні традиції. Олексій, у свою чергу, був зачарований їхньою теплотою та гумором.

Він ділився смішними історіями зі свого життя, і невдовзі всі сміялися, як старі друзі. Після вечері, коли Олексій допомагав моїй мамі прибрати зі столу, я почула, як вона пошепки запитала його: “Ти справді любиш нашу Наташу?”

“Більше життя,” – відповів він упевнено. Мої батьки подивилися один на одного і посміхнулись. Тоді я зрозуміла, що всі мої страхи були марними.

Вечір, якого я так боялася, перетворився на один із найтепліших і найрадісніших моментів мого життя.

Тепер через роки мої батьки люблять Олексія як рідного сина. Вони часто звуть його на сімейні вечері, довіряють йому найпотаємніші сімейні секрети і завжди підтримують нас у всьому.

Я з гордістю можу сказати, що моя сім’я стала ще міцнішою і щасливішою завдяки цій чудовій людині в нашому житті.

КІНЕЦЬ.