Для мене мій син і його родина – це все, що я маю, заради них я живу і стараюся, але невістка не змогла цього оцінити.

Вона злиться, що я до них в гості заїжджаю і часто залишаюся ночувати, до онуків не пускає, каже, що вона втомилася від моїх ночівель у них.

Спершу все йшло добре, ми нормально спілкувалися, невістка була привітною зі мною, адже квартира, в якій вони живуть, була куплена мною.

Та потім я почала помічати, що вона дуже змінилася, і мої візити до них Марину зовсім не тішать, швидше, навпаки. А нещодавно вона мені заявила, що в них своя сім’я, а я весь час нав’язуюсь і приходжу без запрошення.

Сина свого я сама ростила, бо народила його в пізньому віці (в 35 років), для себе, коли зрозуміла, що заміж я вже не вийду.

В 55 років заради сина я поїхала в Італію на заробітки, і перше, що я зробила, це купила йому квартиру.

Тож, коли вони з Мариною одружилися, то відразу пішли жити в своє житло.

Перші кілька років я їм не заважала, бо ще була в Італії. Грошей я вже потім їм теж багато не давала, собі складала, хотіла свій будинок підправити, щоб на сина потім менше навантаження було.

Рік тому я повернулася додому, але мені самій в моєму будинку сумно. Я маю невелику господарку, тримаю курей, обробляю город.

Намагаюся допомагати дітям, наберу повну сумку домашніх продуктів, дітям якісь гостинці куплю, і їду до сина. Я за внуками скучаю, мені спілкування потрібне.

А невістка так мене негарно приймає. Головне, я не розумію – за що? Чим я їй так не вгодила?

Син каже, що в цьому вся його дружина, у неї такий характер, що вона нікого у своєму домі бачити не хоче, не дружить ні з ким і взагалі у них гостей не буває.

Я якось, перед святами, знов набрала сумку продуктів, і поїхала до сина, хоч і знала, що моєму візиту невістка буде не рада.

Марина, щоправда, подякувала, але відразу попередила, що ночувати у них я не залишуся, бо вона проти такого.

Я запитала, чи приїдуть вони до мене на свята, а вона відповіла, що у неї є своя мама, і у них уже традиція святкувати Різдво разом.

А мені знову так прикро стало. Що ж це виходить? Якщо квартиру купувати – то я, а якщо на Святий Вечір їхати – то до сватів, а я одна маю бути в це сімейне свято?

Що я в цьому житті зробила не так? Я ж для дітей стараюся, а в підсумку виходить, що я залишилися їм непотрібною.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

КІНЕЦЬ.