Олег із задумливим і засмученим обличчям зустрів із роботи дружину.

– Ти вже вдома? – розмотуючи шарф, усміхнулася дівчина.

– Сьогодні через сніг такі затори.

– Відпросився, – чоловік допоміг дружині зняти пуховик.

Від погляду Олени не зміг вислизнути той факт, що Олег чимось засмучений.

– На роботі щось сталося? – схвильовано поцікавилася дівчина.

– Ні, з мамою, – з гіркотою промовив чоловік.

– Їй потрібна дорога процедура, а грошей не вистачає. Я хотів порадитися з тобою, чи можна взяти сто тисяч з тієї суми, що ми відкладали на початковий внесок на квартиру?

– Звісно, не треба було питати!

– Стривоженим голосом відповіла Олена.

Зі свекрухою у дівчини були дуже добрі стосунки. Майбутня невістка сподобалася Зої Андріївні з першого погляду.

Напевно, таке буває рідко, але Олена стала для неї як рідна. Іноді свекруха навіть сварила свого сина і вставала на бік невістки.

Втішний тим, що дружина не проти, Олег одразу відвіз потрібну суму матері.

Купівля квартири знову відкладалася, але оскільки пара заробляла непогано, то прикинула, що щонайменше за півроку заповнить втрату.

Однак знову прилетіло, звідки не чекали. Стривожена станом свекрухи Олена випадково проговорилась сестрі телефоном про те, що вони з чоловіком дали гроші на процедуру.

– Нічого собі! Чужій жінці ти такі суми даруєш, а батькам з ремонтом допомогти не можеш, – засудила дівчина. – Вони його вже півроку роблять. Уявляю, що буде з мамою, коли вона дізнається, що для тебе дорожча свекруха.

Олена раптом відчула свою провину перед батьками і поговорила з чоловіком, щоб допомогти рідним з ремонтом.

Після широкого жесту у бік своєї матері Олег не наважився заперечити дружині, і вже не наступних вихідних пара відвезла їм грошову допомогу.

Однак, як кажуть, варто допомогти раз, два, і це вже сприйметься як належне.

– Доню, ми вирішили машину оновити, але нам трохи не вистачає. Позичте нам, – за два тижні Олені подзвонив батько.

– Як зможемо, так віддамо.

– Ми збираємо на початковий внесок…

– Встигнете ще купити квартиру. Зрештою, вам же є, де жити, – заперечив у відповідь чоловік. – Мама буде дуже рада.

– Пораджуся з чоловіком, – зітхнула Олена, спіймавши себе на думці, що рідня стала  нахабніти. – Тільки це буде остання допомога з нашого боку.

Увечері дівчина завела розмову з Олегом щодо чергової допомоги її батькам.

– Що робити, взагалі не знаю, – похитала головою Олена, розуміючи, що загнана в куток.

– Знають тепер, що є гроші та вигадують, як їх витягнути. Навіщо я тільки проговорилася Вероніці щодо допомоги твоїй мамі!

– Ну позич, – знизав плечима Олег, – не скажеш же, що в нас немає грошей. Образяться…

Було видно, що він ледве стримується від того, щоб сказати дружині ні.

– Ти знаєш, що віддача під великим питанням. Це рівносильно подарувати. Вони на одну пенсію живуть.

– Що тепер? Це ж батьки, – приречено промовив чоловік.

– Якщо вони знову після цього попросять гроші, я точно з ними посварюся! – обурено відповіла дівчина, яку нахабство батьків зачепило.

Після цієї позики Олена та Олег кілька тижнів не отримували дзвінків від рідних.

Однак довго відпочити їм не вдалося. Ближче до нового року про дівчину згадала Вероніка:

– Олено, дай двадцять тисяч! Хочу до свят кухонний гарнітур оновити. Вже вибрала і забронювала.

– Мені більше ні з чого вам позичати, – Олена спробувала позбутися родички.

– У вас є гроші! Все одно поки не купите нічого. До того ж мамі з татом ви кілька разів допомогли, а рідну сестру оминули, – дівчина ображено надула губи, вважаючи слова сестри несправедливими.

– Я вже мовчу про твою свекруху.

– Моя свекруха лише раз попросила, зате ви всі вирішили цим скористатися. Добре, я дам тобі, але більше на мене не розраховуйте, бо такими темпами ми з Олегом ніколи не зможемо купити квартиру, – невдоволено пробурчала Олена, яка цього разу не змогла стриматися.

Дівчина сподівалася, що її слова якось вплинуть на рідних, і вони перестануть бути такими нахабними.

Незабаром Олена зрозуміла, що вона дарма вірила у це. Рідні з її боку продовжували бачити в ній безкоштовного спонсора.

У неділю з ранку дівчині зателефонувала мати. Її голос був стривожений.

– Спите? – з осудом пробурчала вона.

– Ну так, у нас вихідний, – позіхнула в трубку Олена і відразу напружилася, зрозумівши, що мати дзвонить не просто так.

– А ми зранку на ногах. В нас тут такі новини! – напівпошепки промовила жінка.

– Що сталося? – люб’язно поцікавилася дівчина.

– Ти знаєш, що в тебе дядько занедужав? – гордовито запитала мати, ніби це Олена була винна у проблемах з його здоров’ям.

– Ні.

– Йому потрібні гроші! Розумієш про що я? – захихотіла в слухавку жінка.

– Ні! – Холодно відповіла дівчина, яка чудово зрозуміла, що мати знову зібралася просити грошей.

– Ой, не розуміє вона, – єхидно пробурчала мати. – Допоможи коханому дядькові, надай йому допомогу.

– Ні. Досить, банкомат закритий! – Олена грубо зупинила жінку, яка, на її думку, перейшла всі межі.

– Тобто, чужій тітці ти дала на процедуру, а на дядька пожаліла? – обурено вигукнула у слухавку мати.

– Це не чужа тітка, а мати мого чоловіка! Вона лише раз попросила, а ви вже Бог знає скільки витягли з нас грошей! – Олена вирішила висловити все, що думає про нахабство своєї рідні.

– Ось як гроші людей псують! Раніше ти не посміла б мені таке сказати, – награно схлипнула жінка. – Жадібні ви, доню! Навіть ніколи не подумала б на тебе. Мабуть, в усьому винний твій Олег. Своїй рідні він майстер допомагати, а наша у прольоті.

– Мамо, посоромся! Ми вам стільки грошей дали! Свекруха тільки раз попросила, зате ви нахабніли! – не стримувалася дівчина.

– Безсоромні ви! Тьху нас вас! Коли вам потрібна допомога, не ображайся, що тобі теж теж відмовить, – сказала ображено мати і кинула трубку.

Цілих півроку батьки ображалися на дочку за її відмову допомогти дядькові, що занедужав.

Однак перед новорічними святами вони раптом згадали про неї, сподіваючись на добрі подарунки.

До речі, ніхто з рідні за цей час так і не повернув Олені та Олегу жодної копійки.