Мої батьки розлучилися коли я була маленька, але й досі пам’ятаю ці причини розлучення.

Тато не був гідним чоловіком, а мама терпіла все.

Моє уявлення про нормальну сім’ю почало сформовуватись ще тоді.

З часом я тільки підтверджувала свої догадки і бажання.

Зараз я розумію, що одне- це думати, мріяти, планувати які стосунки хочеш, проте все зовсім по-іншому виходить.

Перше кохання є не розбірливим, хлопець подобався зовнішньо, а потім я закохалась у внутрішній світ.

Одна людина, але дві протилежності.

Ангельське обличчя, м’ягко кажучи скверний характер.

Але як там кажуть, любов сліпа. Так і є.

Він був схожий на мого рідного тата.

Обіцяв одне-робив друге. І так ми жили майже 5 років.

Та мені було комфортно в цьому, бо іншого я не знала.

Все закінчилося печально, що й не дивно.

З роками й розум прийшов. Було важко, але з часом і біль пройшов.

Я читала багато книжок, дивилась лекції психологів, і міняла свій кругозір.

Я намагаюсь з нічого зробить щось.

Зараз в мене є стосунки, він по-іншому ставиться, і засуджує всі вчинки колишнього.

Лиш я не знаю, чи вірити цьому, бо вже одного разу поплатилась за свою щирість і любов.

КІНЕЦЬ.