Будь-кому, хто хоч раз брав участь в організації весілля, відомо, що це процес хоч і приємний, але клопіткий. А якщо організацією, як було в мене, займається лише три людини (мій на той момент ще наречений, його сестра Оля та я), то не складно згаяти деякі важливі моменти.

На щастя, весілля у мене перше – я дуже сподіваюся, що єдине – досвіду у цій справі у мене не було, а зробити все хотілося так, як це бачу саме я. Крім дрібних неминучих недоліків був у нас і один досить неприємний – наш фотограф.

Якось з його пошуком ми затягли, шукали практично в останній момент і довелося домовлятися з тим, хто, як то кажуть, під руку підвернувся і не був зайнятий. Його Оля якраз і порадила, мовляв, колишній однокласник, який давно захоплюється фотографією, дорого не візьме і зробить усе в кращому вигляді.

Вона, звичайно, хотіла як краще, але цього разу якнайкраще не вийшло. Клієнти ми начебто не примхливі, але з цим, пробач Господи, професіоналом, якось не спрацювалися одразу.

Але міняти щось було вже пізно і я, схрестивши пальці, почала сподіватися на краще. Фотограф працював з-під палиці, хамив гостям, залазив чи не під спідниці дівчатам і псував найромантичніші та найзворушливіші моменти.

Не знаю, як чоловіки стримувалися і не дали йому по пиці, але особисто мені, мирній тендітній дівчині, дуже хотілося йому щось зламати. Хоча б фотоапарат.

Звісно, на цьому наші пригоди не закінчилися. Ані через місяць, ані через два після весілля своїх фото ми так і не побачили.

Фотограф знаходив нові причини, чому наш альбом все ще не готовий, хоча спочатку домовлялися, що оброблені та відретушовані знімки будуть у нас максимум через три тижні після зйомки. На жаль, ми віддали більшу частину гонорару за його роботу ще до її початку (напевно, він – хлопець досвідчений і знав, що з його «здібностями та талантами» він ризикує не отримати гроші взагалі, якщо не візьме передоплату), тому фактично залишилися без важелів впливу на цю несумлінну людину.

Дурість, не сперечаюся, але що тепер. У результаті після його чергового «може бути, через тиждень-два буде готово» я страшенно розлютилася, закотила скандал і добилася, щоб він віддав нам невідретушовані фото.

Жаль втрачених місяців на марні очікування, але хоча б ці фотографії остаточно не пропали. Відібравши знімки, я засіла за відеоуроки по роботі в графічних редакторах.

Спочатку все було дуже сумно і незрозуміло, але потім я зовсім випадково натрапила на одну дуже просту інтуїтивно зрозумілу програмку, і далі обробка фото у мене пішла якось сама собою. Навіть почало подобатися!

Я відчула себе справжнім фотохудожником, творчою людиною. Красиві фото з весілля я все ж таки отримала, але вартувало мені це дуже дорого.

Жаль не стільки витрачених даремно грошей, скільки часу і нервів. Не розумію, чому люди можуть так недобросовісно ставитись до своєї роботи?

Адже я могла б замість дуже недоброзичливих відгуків (в тому числі і на персональних сторінках цього горе-майстра) порадити своїм подругам, які незабаром збираються заміж, скористатися його послугами. Невже так складно працювати на совість та прикинути ефективність «сарафанного радіо» задоволених клієнтів?

Не розумію таких людей. Їм пощастило мати цікаву непогано оплачувану роботу, але робити її вони чи то не вміють, чи не хочуть…

КІНЕЦЬ.