Студенткою я їздила на навчання до Німеччини по програмі обміну. Жила там у літньої пари в Баварії. Після закінчення навчання повернулася в рідне місто. Та згодом мені пощастило і я знову поїхала до Німеччини, цього разу працювати.

Працювала я оператором чотириколісного трактора, який очищає канали й зрізає траву на схилах. Графік становив дев’ять годин на день, з урахуванням обіду.

Недоліком було те, що дорога до роботи займала півтори години. Працювали там де компанія вигравала тендер. За три роки яких тільки каналів, канав і стоків я не бачила.

У січні цього року змушена була повернулася додому, щоб доглядати за мамою. Її здоров’я сильно погіршилося.

По приїзду купила собі машину, зробила ремонт у квартирі батьків, повністю змінила кухонний гарнітур і купила побутову техніку. Подарувала мамі новий ноутбук, духовку, пилосос і посудомийну машину.

Стою, дивлюся з вікна, як робітники розвантажують меблі. І чую, як сусідки пліткують про мене: «Так, це Нінка в Німеччині була, не відомо ким там працювала. Напевно знайшла там собі німця і витягує з нього гроші. Глянь скільки всього накупила.” Настрій повністю зіпсували.

За ці три роки я була на побаченні лише двічі. Є один там хлопець, який залицяється до мене, але робить це так смішно і невміло. Відчуваю, що ближче до п’ятдесяти років він наважиться і запросить мене на побачення.

Байдуже, нехай пліткують. Принаймні в фантазіях людей у мене цікаве і безтурботне життя. Шкода, що насправді доводиться встати о п’ятій ранку і працювати нарівні з чоловіками, а ввечері падати від втоми.

КІНЕЦЬ.