– Як це все могло статися зі мною? – голосно спитав Андрій. Букви дзвінко стукнулися об стіни, і порожня квартира відповіла йому. Чоловік здригнувся і гірко посміхнувся: «Працює!»

Він не пам’ятав, хто порадив йому цей дивний метод.

Коли життя повертається до тебе задом, чесно поговори з ним вголос. Буквально – розкажи хоч комусь про свою проблему. Розглянь її з усіх боків.

А якщо нікому, чи розмова не для чужих вух, квіточку купи і з нею говори. І цього нема? Бог, світ, всесвіт, саме життя, найвищі сили – завжди тебе почують. Їм можна викласти все як є, без прикрас.

Можна не обманювати. Можна зняти маску. Зізнатися, що ти негідник. Що ти не поважаєш сам себе. Що ти, виявляється, слабка людина і хотів би стерти зі свого життя останні три роки щонайменше. І землю готовий гризти, щоби повернути все як було.

Саме в такому стані повної безвиході Андрій попросив у свого шкільного друга ключі від квартири, де у шкільні роки вони проводили багато часу разом. Матері Славка не стало рік тому, і діти підготували житло до продажу.

Однокласник проханню здивувався, але ключ дав. Андрій сказав, що йому треба пару діб десь перекантовуватись, поки він знайде собі новий кут:

– Розлучаюся, з’їхати треба терміново, прямо сьогодні, розумієш?

– Не зовсім, але в такій ситуації, як я можу тобі відмовити? Може, ти в нас погостюєш тиждень? Наталя, певен, буде не проти.

– Мені треба побути на самоті.

– Добре. Тоді ввечері заїжджай, ключ дам та розкладушку, там же тільки на кухні щось лишилося.

…Зануритися у дитячі спогади Андрію не вдалося.

Квартира зустріла холодом та гулкою порожнечею. У кухні стояв стіл, дві табуретки та плита. На плиті – пузатий емальований чайник синього кольору. Зі свистком.

«Скільки ж йому років?» – Подумав Андрій, який давним-давно користувався електричним чайником.

Налив воду, ввімкнув конфорку, підійшов до вікна. Як змінилося подвір’я за 28 років! Будинок навпроти пофарбували в інший колір, поставили тренажери, спиляли стару вербу. Кому завадила?

Якраз біля верби вони зустрічалися з Марією. Андрій виходив першим, чекав на новеньку – вона прийшла до них у дев’ятому класі. Разом крокували на уроки та з уроків. Потім на лекції.

На другому курсі вирішили одружитися. Одразу, як отримали дипломи, відгуляли весілля. Жили спочатку у його батьків. Молоді, щасливі. За рік народилася перша донька. Хотіли ще дитину, але довго не виходило. Друга дочка народилася за 15 років.

Жили чудово, всього досягли самі. У кризу, коли Андрій втратив роботу, Марія все взяла на свої плечі. Ні закидів, ні сварок. А він поводився як негідник – соромно згадати.

Коли ситуація вирівнялася, дружина про третю дитину заговорила. Старша вже до університету вступила, поїхала. Він раптом виразно згадав її шкільний випускний: вони з Марією спеціально вальс навчилися танцювати, щоби там виступити.

– Як це все могло статися зі мною? – вигукнув раптом у порожнечу Андрій. Літери дзвінко стукнулися об стіни, і порожня квартира повернула йому луну. – Чого мені не вистачало? Пристрасті? Так і в цьому все було добре. І ближче за дружину нікого в мене не було.

Третя дитина не виходила, Марії запропонували добру посаду, і вони обоє все більше і більше пропадали на роботі.

Ось із цього все й почалося.

Колеги та друзі Андрія один за одним почали розлучатися. Потроху спільний відпочинок – рибалки, пікніки, сауна – став проходити по-іншому. У компанії почали з’являтися вільні жінки.

Веселощі, сміх, флірт. Так Андрій познайомився із Мариною. Вона з кимось приїхала на пікнік. Знайома чиєїсь подруги. Молода, розкута. Голова вимкнулася.

Андрій не сумнівався: це нічого не означає, це на один раз.

Одним разом не обійшлося. Його тягло до Марини. Вона жила сама, завжди чекала на нього в обід. Ноги несли його туди. Причому з Марією теж усе було добре, хіба що дрібні сварки виникали частіше.

Він знову заговорив уголос:

– Чому ці два життя не перетиналися в моїй голові? Я ж хотів жити за правилами. Люди зустрічаються, закохуються, одружуються. Але виявляється, що все може бути по-іншому. Любиш одну людину, живеш із нею щасливо. І ось на тобі – дах зносить! Головне – від кого?

Дружина, мабуть, відчувала. Сварки стали виникати на порожньому місці. Якось Андрій не витримав, гримнув дверима. Марія наздоганяти не стала. Марина з радістю прийняла його.

Тиждень він жив у раю. Ні сварок, ні обов’язків, тільки захоплення і задоволення.

А потім зателефонувала мама. Сказала, що їй соромно за Андрія, який проміняв дружину на незрозуміло кого, сказала, що завжди буде на боці Марії та онучок:

– Голову вмикати треба, синку, вчасно. Ти дуже скоро прозрієш і зрозумієш, що без своєї дружини – ти ніхто. А там тобі в рот дивитимуться дуже недовго. Скаржитися не приходь – на поріг не пущу.

Прикро сказала. Принизила. Андрій не засмутився. Навіть винним себе не почував. Навпаки, всім на зло подав на розлучення і швиденько одружився.

… Мама як у воду дивилася.

Рай закінчився, почалися будні. Готувати Марина не любить. Любить вечеряти у ресторані і вдень – посиденьки з подружками у кафе.

Дай, дай, дай. Треба те, треба це, і це – треба негайно. Пристрасть пішла.

Зі старого кола з Андрієм спілкується лише Славко. Старша дочка Андрія бачити не хоче, до молодшої молода дружина одразу почала ревнувати.

Дізналася, що він доньці телефон хоче подарувати на Новий рік і влаштувала сварку. Того вечора він і зібрав речі, взяв ключ від порожньої квартири – виговоритись. І ухвалити рішення.

– Який же я не розумний, Господи! Хочеться заплющити очі та забути все назавжди. Це було затьмарення розуму, як у задзеркалля потрапив. Все, що відчуваю – переживання, що втратив Марію та дітей, і сором за те, що мої дівчатка все це пережили. Сумую дуже за сім’єю, яку сам зруйнував. Вони мене не пробачать, знаю точно. Де взяти сили жити далі?

Він довго розмовляв сам із собою. Виговорився, заснув.

Уві сні побачив, що з кимось Марія зустрічається і вже збирається заміж. Вранці, не замислюючись, без запинки написав дружині: «Кохана, пробач мені за переживання, які я завдав тобі. То був низький вчинок. Нічого немає в моєму житті дорожче за вас. Що я можу зробити, щоб ти погодилася поговорити зі мною?

Вона відповіла за хвилину: «Приїжджай!»

…Новий рік вони з Марією вирішили зустрічати разом.

КІНЕЦЬ.