Днями зустріла однокласницю. Постояли, поговорили із нею. Оксана мені і поскаржилася.

“Як же я втомилася від цього постійного готування! У мене таке враження, що я ніколи не виходжу із кухні і весь час щось готую. Крім звичайно тих днів, коли я на роботі. А працюю два на два.

Чоловік у мене такий чоловік, йому потрібно, щоб їжа була тільки свіжоприготовлена. Жодної вчорашньої, а тим більше позавчорашньої їжі на столі та в холодильнику не повинно бути.

Навіть розігріта їжа, якщо я її приготувала цього дня, вважається непридатною для вживання. Тільки все свіжозварене та свіжоспечене!

І мені доводиться вставати майже на годину раніше за свій будильник, щоб приготувати чоловікові не тільки сніданок, а й приготувати та зібрати йому судок з собою працювати.

І не якісь бутерброди. Я стою з самого ранку та смажу котлети, роблю гарнір, щоб у чоловіка був на роботі повноцінний обід, а не перекус. І так день у день. Якщо два дні вихідних, то я взагалі живу на кухні!

Пробувала з ним домовитися, пропонувала:

– Давай я звільнюсь, сидітиму вдома і готувати тобі їжу. Я просто вже фізично нічого не встигаю. Навіть як слід нафарбуватися на роботу не можу, а про зачіску і говорити нема чого.

– Не треба звільнятися. Ми ж іпотеку дочці допомагаємо сплачувати. Треба намагатися встигати все робити. Моя ж мама вставала о четвертій годині ранку, і нічого. Скільки років так було, вона все встигала. У неї і їжа завжди свіжа була, ніяка вчорашня. – заявив чоловік

Знаю, що сама винна. Привчила чоловіка багато років тому. Щоранку сніданок. Сама не встигала поїсти, а його обов’язково годувала.

Це готування мені щоночі сниться. Якщо працюю допізна, то і вечеря треба встигнути зварити вранці. У мене все життя-це суцільне готування. Набридло!

КІНЕЦЬ.