У батьків моєї дружини був будиночок в селі, в якому жила колись бабуся. То ж вони вирішили продати його і гроші розділити між двома дочками. Якраз на дві однокімнатні квартири вистачить. Вони чомусь вирішили, що допомагати треба лише молодшим донькам, а у старшої, моєї дружини, і так все добре. Але я вважаю, що поділ має бути рівноцінний

Я ніколи ні на кого не сподівався, тому звик усього досягати сам. Але нещодавно сталося таке, що дуже мене засмутило. Моя теща продала будинок в селі і віддала гроші сестрам дружини. Моїй дружині нічого не дісталося. Теща розпорядилася саме так, тому що вона вважає, що у нас і так все нормально, а сестрам потрібніше.

У мене керівна посада на підприємстві, з дружиною ми виховуємо двоє дітей. В свій час ми взяли квартиру в кредит, розплатилися за кілька років, тепер будуємо будинок, певну суму знову взяли в кредит. Багатими нас назвати не можна, скоріше середній клас по провінційним мірками.

Але я завжди вмів рахувати гроші, через що деякі знайомі і друзі вважають мене дріб’язковим. Я лише одружився, то відразу розумів, що сім’я це моя відповідальність. Ну на батьківську підтримку можна було розраховувати до пори до часу. Так і жив. Від тещі з тестем нічого не чекав.

Але у дружини підросли дві молодші сестрички, теж вийшли заміж. І ось недавно почався поділ майна. У батьків моєї дружини був будиночок в селі, в якому жила колись бабуся. То ж вони вирішили продати його і гроші розділити між двома дочками. Якраз на дві однокімнатні квартири вистачить.

Батьки моєї дружини чомусь вирішили, що допомагати треба лише молодшим донькам, а у старшої і так все добре, вони з чоловіком і квартиру побудували і будинок вже. А тим потрібно допомогти.

Мене ця ситуація дуже зачепила, я образився на своїх тещу і тестя. От як можна так несправедливо відноситися до своїх дітей? У мене зараз двоє дітей, і я збираюся колись своє майно розділити порівну між ними.

А дружина замість того, щоб впоминатися про свою частку, назвала мене корисливою людиною. Ось намагаюся розібратися. Несправедливо виходить.

Ось якби нікому нічого не купували, то жив би собі спокійно. А так несправедливо, і все тут. Стараєшся, тягнеш сім’ю, працюєш понаднормово, а комусь все падає у вигляді подарунків.

Смішно і сумно одночасно. Сам себе лаю, мовляв ну нехай, мені ж вистачає ж всього. А я не можу відпустити. З дружиною непорозуміння другий місяць. Батьки її і не підозрюють. Там теща рулить, вони напевно і підозрює, що якось не по чесному все це. Може поговорити з ними? Така допомога може великий розбрат в сім’ю привести.

Дружина теж молодець, нічого собі не думає. А якщо щось трапиться, що зі мною, діти отримають тільки борги по кредиту. Я не знаю, що робити в цій ситуації, але хочу тільки, щоб все було по справедливості.

КІНЕЦЬ.