Я зіткнувся з важкою життєвою ситуацією. Моя перша дружина померла від важкої хвороби, залишивши мене одного виховувати нашу 3- річну дочку Софію.

Це був важкий час, і я не знав, як упоратися, але усвідомлював, що повинен продовжувати заради своєї дочки.

Якби не Софія, я не знаю, чи знайшов би я в собі сили подолати свою депресію. Протягом двох років я виховував свою дочку самотужки.

На жаль, моя мама пішла з життя десять років тому, а теща звинуватила мене у хворобі моєї дружини і відмовилася нам допомогти.

Пізніше я познайомився з Надею, яка вже була заміжня і виховувала сина.

Наші діти були одного віку, і ми всі дуже зблизилися.

Ми з Надею вирішили жити разом, а через рік я таки зробила їй пропозицію.

Але за день до цієї важливої події я знайшов записник Наді і побачив, що вона веде записи про те, скільки витратила на Софію, але не на власного сина.

Я розлютився і зажадав пояснень. Надя зніяковіла та заявила, що витрачає на Софію багато грошей. Я був розчарований і вирішив все-таки не робити пропозицію Наді.

Я не хочу бути з кимось, хто ставиться до моєї доньки інакше, ніж до рідного сина. Відповідь Наді ясно дала зрозуміти, що насправді вона не дбала про Софію так, як дбала б рідна мати.

Я сумніваюся, що нам із донькою потрібна така жінка.

КІНЕЦЬ.