Отже, живу я в Італії. Нещодавно мені зателефонувала моя колишня однокласниця і сказала, що буде в Італії на канікулах, хотіла б зі мною зустрітися – поговорити.

Ну ок, я не проти. Зустрілися ми ввечері, поспілкувалися: вона сказала, що головна мета її приїзду в Італію – знайти собі багатого італійця (і, звичайно, переїхати сюди і жити щасливо).

Ну, у всіх свої цілі в житті. Плюс дівчина вона дуже красива.

Пішли ми в мій улюблений ресторан (один з найкращих в місць з самими адекватними цінами в світі). Там на неї весь вечір задивлявся хлопець – офіціант (років 25-30). Коли я у неї запитала, що вона про нього думає, вона видала «Симпатичний, але блін, офіціант.

Не хочу здатися стервою, але вимоги у мене вищі ». Нічим це не закінчилося, розплатилися ми і пішли.

Не знаю, чи правильно я зробила, що не сказала: хлопець цей – мій знайомий і він і є власник ресторану, приїхав сюди з Флоренції.

Просто в Італії дуже часто власники барів / ресторанів та інших закладів самі працюють, допомагають розносити їжу і напої, стоять біля каси. І вони не вважають це якийсь «брудною роботою».

P.S: Однокласниця з Італії поїхала без італійця, може так їй і треба. Та й італійцеві, якщо чесно, пощастило!

КІНЕЦЬ.