– Чому б нам не одружитися? – після трьох років стосунків запропонував Оксані Андрій.

Дівчина, здавалося, давно чекала на цю пропозицію, бо, не роздумуючи, дала свою згоду.

Пара відразу повідомила рідним про своє рішення і вже через два місяці стала чоловіком і дружиною.

– Кохана, нам потрібна дитина! – заявив Андрій після півроку спільного життя.

– Народи мені сина.

– Нам ще не рано? – зніяковіло відповіла Оксана.

– Я думала, що ми хоч трохи встанемо на ноги.

– Будь ласка, будь ласка, – промовив чоловік і став перед дружиною навколішки. – Навіщо тягнути? Хіба ми погано живемо і не зможемо поставити на ноги одну дитину?

– Це не така вже й легка справа, як ти думаєш, – дівчина спробувала м’яко переконати чоловіка.

– Ми впораємося! Я вставатиму ночами, якщо він плакатиме! – Андрій взяв Оксану за руку і кілька разів поцілував у тильну сторону долоні.

– Дуже хочу синочка!

– Не можу обіцяти, що це буде саме син, – розсміялася у відповідь Оксана, і пара почала “працювати” над продовженням роду.

Перші три місяці у молодих нічого не виходило. Андрій дуже дратувався з цього приводу.

– Може, до спеціаліста сходити? У когось із нас точно є проблеми. Мабуть, у тебе…

Слова чоловіка трохи напружили Оксану, і вона навіть вирішила, що коли не народить, то Андрій її покине.

Проте йти до спеціаліста не довелося. За два місяці дівчина повідомила чоловіка радісну новину.

– Я вагітна!

– Не може бути! – щасливий Андрій взяв дружину на руки і почав кружляти по кімнаті.

Про те, що Оксана вагітна, невдовзі дізналися всі родичі. Чоловік намагався повідомити про це кожному зустрічному.

– Коли підемо на огляд? Потрібно дізнатися, хто буде! – задоволено потираючи руки, промовив Андрій. – Одяг треба купувати, ліжечко.

Дівчина дивилася на щасливого чоловіка і повірити не могла в те, що він так радий майбутньому поповненню в їхній родині.

Незабаром на огляді стала відома стать дитини. Усе сталося так, як і хотів Андрій. Виявилось, що Оксана народить хлопчика.

– У мене буде син! – став телефонувати всім родичам чоловік.

Наступного дня після цієї новини він повів дружину дитячими магазинами.

Андрій був готовий скупити для майбутнього сина все, що траплялося йому на очі.

Оксані ледве вдалося умовити його на касі відмовитися від частини покупок.

Нарешті минуло дев’ять місяців, і дівчина народила здорового хлопчика.

Хлопчика вирішили назвати Захаром на честь дідуся Андрія.

Поки Оксана перебувала у пологовому будинку із сином, чоловік на всі ці дні пішов у загул.

На виписку він з’явився в ненайкращому стані. Швидко вручив мед.персоналу подарунки та забрав дружину з дитиною.

З ним приїхала лише свекруха Дарина Захарівна. Виявилося, що матері Оксани ніхто не повідомив про час, тому жінка виявилася зовсім не при ділі.

Пара дісталася додому, і першої ж ночі Андрій зрозумів, що син виявився дуже неспокійним.

Посеред ночі він почав плакати, і чоловік почав голосно обурюватись.

– Заспокій його вже! Спати неможливо! – роздратовано процідив Андрій. – Мені рано вставати на роботу.

– Ти ж обіцяв мені допомагати, – Оксана здивовано нагадала чоловікові про обіцянку.

– Не сьогодні, – накриваючи голову подушкою, пробурчав чоловік. – Дайте поспати!

Молода мама почала заспокоювати дитину, але вона все одно продовжувала голосно плакати.

– Ти що не чуєш? Як я спатиму під такий шум? Іди з ним до іншої кімнати! – сказав чоловік і жбурнув подушку.

– Дивись, куди жбурляєш! У мене Захар на руках! – обурилася дівчина.

– А я й хотів поцілити! – невдоволено відповів Андрій. – Вийдіть геть зі спальні!

Оксана ледве втрималася від того, щоб не заплакати на очах у чоловіка.

Вона повірити не могла в те, що колись він просив народити йому сина, а сьогодні поводиться так.

Дівчині хотілося вірити, що це одиничний випадок, і незабаром Андрій зрозуміє, що не був неправий і вибачиться.

Однак, як виявилось, Оксана даремно на це розраховувала. Чоловік різко змінився.

З дбайливого чоловіка він перетворився на негідника, що постійно сварився, який нелюбив власну дружину і дитину.

Андрій став частіше затримуватися на роботі і прямо заявляв Оксані, що хоче якнайменше чути сльози Захара.

– Відвези його на дачу до мами, хай він у неї побуде. Я вже не хочу у свою квартиру через нього повертатися, – обурено промовив чоловік.

– Він зовсім маленький. Як я його залишу там одного? – Розгублено розвела руками Оксана.

– Сама ти теж можеш там залишитися, – пробурчав Андрій. – Дістали ви мене обоє!

– Думай, про що говориш! Ми твоя родина! – Дівчина була готова розплакатися.

– Не так я собі уявляв сім’ю, – невдоволено скривився чоловік. – Ви мене дратуєте! Він – своїм шумом, а ти – своїм виглядом. Подивися, на кого ти з ним перетворилася?!

– Тому що я проводжу з ним цілу добу безперервно і сплю, коли спить Захар, – виправдовувалася перед чоловіком Оксана.

– Загалом, так! Мені така дружина не потрібна. З тобою тепер навіть у магазин вийти соромно, – Андрій зморщив гримасу. – Я житиму з тобою далі тільки за однієї умови. Відвези його до дитбудинку.

– Що? Ти жартуєш? – Натягнуто усміхнулася дівчина, не розуміючи, як реагувати на слова чоловіка.

– Які тут жарти? Я забув, коли нормально спав! – Чоловік схрестив руки. – Пропоную відвезти його до воріт дитбудинку та залишити там. Якщо ти не згодна, я завтра подам на розлучення.

– Подавай! – Холодно процідила Оксана. – Краще б одного разу тебе мати туди підкинула. Можливо, ми тоді ніколи не зустрілися б!

Андрій у відповідь голосно засміявся і закотив очі, показуючи дружині, що її слова жодної крапельки його не зачепили.

За місяць молода сім’я розпалася. Чоловік платив аліменти на утримання сина, але не давав про себе знати.

Коли Захар підріс, Оксана сказала дитині, що його тато полетів у космос і не повернувся, але звідти милується своїм синочком.

Розповісти хлопчику про те, що батько просто запропонував здати його до дитбудинку, молода мати так і не змогла.

КІНЕЦЬ.