Мене звуть Марина, чоловік Вадик, і ми любимо один одного. У нас є двоє доньок. Батько їх просто обожнює. Називає принцесами, купує солодощі та взагалі дуже близький з дітьми. Я добре ставлюся до чоловіка. Тільки останнім часом спостерігаю його занепокоєння.

Навіть зривався на дівчатках, нервував. У чому ж справа? Я навіть уявити не могла, що сталося. Якщо запитувала чоловіка, то він відповідав, що в нього негаразди на роботі. Я прийняла це до уваги і вгамувалася. Тільки йшли тижні, а ситуація не налагоджувалась.

Коли я вирішила серйозно вивести чоловіка на розмову, то зателефонувала незнайома жінка, від якої я почула наступне: -А ви знаєте, що ваш чоловік завів другу родину і навіть народив там сина Василя?

Після цього трубку поклали. Я перебувала у шоковому стані. Невже чоловік був здатний на зраду? Ледве дочекалася, поки він прийшов з роботи. І відразу ж почала ставити запитання. Прямо в лоба.

-Дорогий, а хто такий Василь?

– Чоловік явно не чекав від мене жодних запитань. Він почав бурмотити щось невиразне і незрозуміле.

Тоді я перебила його і сказала: або він розповідає правду, або сама її з’ясую. У результаті він зізнався, що 3 роки тому у нього стався роман на роботі.

Вона згодом завагітніла. Чоловік наполягав на аборті, бо не входило до його планів відмовлятися від сім’ї. Адже він любить доньок та дружину.

А та подумала, що дитиною його прив’яже до себе. У результаті народився хлопчик. Тільки коханка виявила себе поганою матір’ю. Чоловік не бажав своїй дитині осиротіти. Я була шокована — невже це могло статися з нашою родиною? Я подумала і вирішила пробачити чоловіка.

Як би там не було, але до нього маю почуття. Плюс діти, як вони житимуть без батька? Вони так чекають, поки він укладатиме їх спати, прочитає казку.

Якось я зустрілася з однією зі своїх давніх подруг, яка працювала в садку вихователькою. Ми пішли в ресторан, де я побачила свого чоловіка та дитину 3-х років. Тоді я побачила вперше сина свого чоловіка.

А подружка показує на них і повідомляє: -Подивися, і батько є, і мати у малюка, а він насправді сирота. Як з’ясувалося, матір від дитини відмовилася.

Вона знайшла чоловіка за кордоном та поїхала. А в тата є вже дружина та діти. У результаті дитина сирота. Ми ще посиділи небагато, подруга пішла, а я вирішила підійти до чоловіка.

-Хлопчики, щось ви засиділися, може, додому підемо? Вася глянув на мене і не зрозумів, але коли я посміхнулася, він заплакав, поцілував мене і каже: – Мамо, ти в нас найкраща! Я обійняла дитину і вирішила, що зможу виховати її гідно. Ми за всіма правилами усиновили хлопчика. І з того часу живемо у п‘ятьох.

Доньки нормально поставилися до брата. Вася дуже щасливий. Я познайомилася з бабусею Васі і та мені розповіла, що її дочка завжди погано ставилася до сина.

А зараз має сім’ю. Сестри, батько та мати. З того часу витекло багато води. Наші дочки виросли та роз’їхалися. А син навчається у меді.

Ми відчуваємо гордість за наших дітей. Я жодного разу не засумнівалася у правильності свого рішення. Усі від нього тільки виграли. Це неправильно, коли при живих батьках діти сиротіють.

КІНЕЦЬ.