Вранці мені зателефонував мій старший син. Повідомив, що на мене чекає великий сюрприз. Якщо чесно, я не дуже люблю таке, але мені все одно була приємна його увага.

Син скинув адресу і сказав, щоб я замовила таксі до цього місця. Сам він під’їхати не зможе, бо має дуже багато роботи. Дуже інтригуюче! Всю дорогу я міркувала, що ж на мене чекає.

Я була просто в шоку, коли таксист зупинив мене біля будинку для літніх людей.

-Це вірна адреса?

– Поцікавилася я у таксиста.

-Так, – підтвердив водій.

Син хоче здати мене в будинок для людей похилого віку?! Я вийшла з таксі та зателефонувала йому.

-Тобто ти мене настільки не любиш?

– Запитала я у нього.

-Тобі що, не подобається цей будинок? – здивувався син.

-З чого він мені повинен подобатись? Якщо ти хотів мене позбутися, міг просто сказати про це, – з сумом сказала я.

-Навіщо одразу в будинок для людей похилого віку везти?

-У сенсі будинок для людей похилого віку?!

Виявляється, моя дитина дала мені неправильну адресу. Насправді він купив для мене будиночок з ділянкою, який був через дорогу.

Ми разом посміялися над цією історією, але мене все одно бентежить, що тепер я житиму по сусідству з будинком для людей похилого віку.

КІНЕЦЬ.