Ксенія сиділа у світлому кафе, перебираючи в умі слова, які вона мала сказати своїй матері. Все її дитинство та юність пройшли під суворим контролем матері, і тепер, у 28 років, вона вирішила, що більше не може терпіти цього.

“Мамо, нам треба поговорити,” – почала вона, коли мати приєдналася до неї за столиком.

“Звичайно, люба. Що трапилося?” – мати Ксенії дивилася на неї з цікавістю. “Мамо, я ціную все, що ти для мене зробила, але я не можу більше жити так, як ти говориш.

Мені 28 років, і я маю сама приймати рішення про своє життя,” – сказала Ксенія, відчуваючи, як її голос тремтить від рішучості. Її мати на мить завмерла, потім відповіла: “Ксенія, я завжди хотіла для тебе тільки найкращого.

Я ніколи не хотіла тебе контролювати.” “Але ти це робила, мамо.

Я повинна жити своїм життям, робити свої помилки і вчитися на них”, – Ксенія подивилася матері прямо в очі. Мати Ксенії зітхнула.

“Я розумію, люба. Я постараюся змінитись. Я люблю тебе і хочу, щоб ти була щаслива.” Після цієї розмови Ксенія відчула, що нарешті взяла своє життя до рук.

Вона почала приймати рішення самостійно, не побоюючись критики з боку матері. Звичайно, її мати все ще намагалася давати поради, але Ксенія вчилася дипломатично та шанобливо відстоювати свою точку зору.

З кожним днем Ксенія відчувала, як зростає її впевненість у собі.

Вона розпочала нові проекти, завела нові знайомства і навіть зважилася на подорож, про яку давно мріяла. Її життя наповнилося новими фарбами, і вона зрозуміла, що найважливіше – це бути господинею своєї долі.

Напевно, вона все зробила правильно, чи ви не згодні?