Я нещодавно знайому свою, зустріла на зупинці, розговорилися ми з нею.

– А я просто взяла і відмовилася від спадщини. На користь своєї рідної сестри, – поділилася моя знайома Тамара.

Тамара живе в столиці, у неї сім’я: чоловік, дитина, кредит, який буде з ними ще років десять. Подружжя обоє працюють з ранку до вечора, щоб швидше розплатитися з боргом.

З сином-другокласником їм просто колосально допомагає свекруха. Відвести, привести, нагодувати смачним та корисним обідом-вечерею, позайматися – це все на матері її чоловіка.

А вже з понеділка по п’ятницю в навчальний час свекруха живе у них, тому що кожен день через все місто не наїздишся, а на канікули бере онука на дачу.

Свекрусі, звичайно, пам’ятник треба поставити: такої бабусі, як вона, нині не знайдеш. Не тільки з дитиною вона в них сидить, а й їжу готує, і будинок більш-менш в порядку підтримує.

Тамара приїжджає з роботи пізно, сил уже ні на що не залишається. Чоловік теж працює щосили на двох роботах.

Втім, сама Тамара не скаржиться, вважає, що живуть вони ще дуже добре.

Ну подумаєш – без відпусток і ресторанів, це не біда, зараз більшість сімей так живуть, чесно кажучи.

Ось через якийсь час розплатяться за квартиру, тоді все буде. А зараз потрібно всім потерпіти, легше буде згодом.

Кілька місяців тому у Тамари раптово не стало мами. У маминій квартирі живе зараз її рідна сестра з двома дітьми, вдова.

Переїхала до матері їх вона після того, як не стало її чоловіка кілька років тому.

Тамара сестру свою дуже шкодує: у житті тієї категорично не щастить, постійно воно їй надсилає якісь випробування різні.

Грошей вічно не вистачає ні на що, на роботі то недоплатять, то скоротять.

У сина сестри зараз такий складний перехідний вік, вчиться він дуже погано.

Дочка в молодшій школі навчається, раніше за нею бабуся доглядала, а ось що буде тепер. Ще й здоров’я не дуже: спина болить, ще там щось до купи.

– Не на вулицю ж їх виганяти мені, – сумно розповідає Тамара. – Куди вона з двома дітками зараз піде зі своїми проблемами? В кімнату в комуналці? Зараз такі важкі часи, що не знаєш, що завтра тебе чекає. Квартира у придбати для самотньої жінки з дітьми це просто нереально.

Сама ніколи собі квартиру не купить. А ми не без даху над головою зараз живемо. І у мене ситуація куди краще У мене і чоловік хороший, і свекруха допомагає, і дитина одна. Не буду я нічого ділити! Їм потрібніше зараз та квартира.

– Ну ти даєш, – сварить якось Олесю її рідна тітка.

– Їй – потрібніше, а тобі? Ти працюєш на знос, дитину свою єдину тижнями не бачиш, ходиш в одних джинсах взимку і влітку, підробітки шукаєш постійно, поки сестриця твоя вдома сидить, себе шкодує? Чому ти не хочеш пожаліти себе і своїх найближчих людей? Діли спадщину материну за законом!

– Мені простіше зараз в житті, як би там не було, – відмахується все одно Тамара. – У мене чоловік є, дитина все ж одна, свекруха допомагає нам в усьому, підтримує завжди. Я молодша і здоровіша сестри, вона з дитинства у нас слабка та якась хвороблива, на жаль. А найголовніше – не хочу псувати відносини зі своєю рідною сестрою, адже ми з нею єдині близькі люди залишилися після того, як мами нашої не стало. Більше у нас нікого немає.

А як вважаєте ви: відмова від спадщини на користь тих, кому “потрібніше” – це правильно? Тамара – молодець? Вона не хоче заради грошей псувати стосунки з сестрою, хоча їй самій живеться непросто. вона зовсім не багачка, але в неї є чоловік і його розуміюча мама.

Або дійсно треба було ділити спадщину за законом, без сентиментів та жалості якоїсь, думати про себе і свою дитину насамперед?

Були б це надлишки, непомітні в сімейному бюджеті – ну, тоді можна було допомогти невезучій сестрі. Але ж не на шкоду собі.

А так – нерозумно вчинила, та й годі. І боягузтво: боязнь відстояти свої права, посваритися з сестрою, але ж своя сім’я це ж головне в житті.

Хіба вірно в такі важкі часи вчинила Тамара?

КІНЕЦЬ.