Ми з чоловіком у шлюбі 2,5 роки, і у нас є маленька дитина, їй уже 1,5 роки. Чоловік працює та отримує пристойні гроші, я в декреті з дитиною.

Коли була молода так вийшло, що залізли у кредити, тож грошей від зарплати залишається зовсім небагато. Але і все це «трохи» чоловік витрачає на постійні поїздки до своїх батьків, котрі майже щодня про щось його просять.

При цьому холодильник у нас, у прямому розумінні цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти та солодощі дитина не бачить, навіть одяг та багато чого купує, моя мама.

Коли прошу чоловіка щось купити для сина, він завжди відповідає одне й те саме: «Почекай трохи, поки в мене немає грошей», але наступного дня знаходить гроші знову, чим допомогти батькам, ще й возить їх куди попросять. І так постійно відбувається.

Я не раз намагалася мирно з ним поговорити, пояснити, що дитина хоче їсти, що їй багато чого потрібно, від одягу до іграшок та вітамінів, але марно. Не кажучи вже про те, що треба приділяти і синові хоч трохи уваги, а не лише батькам.

Чоловік не раз залишав нас із сином посеред вулиці на морозі без грошей, бо батьки попросили його знову навіщось приїхати, а я потім одна із сином на руках добиралася до хати пішки. Він каже тільки одне, вони мене виростили, і я мушу їм тепер допомагати.

В принципі я не проти допомоги батькам, але все має бути в міру. Я вважаю, що на першому місці має бути сім’я, маленький син, тому що він не в змозі поки сам подбати про себе.

Підкажіть порадою, чи можна змінити ситуацію в моїй сім’ї і як? Не розумію, як донести до чоловіка свою точку зору.

КІНЕЦЬ.