Нещодавно залишилася без роботи через свою неуважність. Роботу свою я знаю, але в документах часто припускалася помилок.

Або покладу документи, а потім не можу знайти, хоча достеменно пам’ятаю, що клала в цю папку. Спочатку отримувала від начальства догани, а потім мені запропонували звільнитися за власним бажанням, щоб уникнути конфлікту.

Сказати по правді, я була не дуже засмучена, бо мені й самій усе вже набридло, і щоразу йдучи на роботу, я все більше нервувала і мріяла звільнитися, щоб знайти іншу роботу. Але ніяк не наважувалася зробити це сама, а тут саме моє бажання збіглося з пропозицією начальства, і я вирішила, що перш ніж шукати роботу, трохи відпочину і прийду до тями.

Тим більше, що ми з Владиком живемо разом уже рік і він непогано заробляє, тож я знала, що не сидітиму зовсім без грошей.
Але як я помилялася.

Спочатку він мені казав, що з таким ставленням до роботи я ніде довго не затримаюся. Потрібно бути уважною та акуратною, щоб на робочому столі завжди був порядок, тоді не доведеться шукати жодного документа.

Я все це й сама розумію, але що сталося, те сталося. Відпочити мені не вдалося, тому що Влад щодня «давить» на мене, що я не шукаю роботу.

І ось якраз у цей момент виявилася його нетактовність, егоїзм і особливо, скупість, коли я попросила його купити мені сукню, яка сподобалася. Щовечора він питає, як просуваються мої пошуки роботи.

Я вже й сама поспішаю знайти швидше роботу, щоб не залежати від нього і самій себе забезпечувати. Влад уже показав себе у важкій для мене ситуації, і я зрозуміла, що з ним я завжди розраховуватиму тільки на себе.

Але якоюсь мірою я йому вдячна за поданий мені урок, що не варто сподіватися на сторонню допомогу, а лише на свої сили.

КІНЕЦЬ.