У дитинстві Максим був дуже прив’язаний до батьків, особливо матері Людмилі.

Батько намагався карати його, але Люда часто втручалася, внаслідок чого Максима ріс, не стикаючись із наслідками своїх вчинків.

Через роки він одружився з жінкою, яка теж задовольняла всі його потреби, ставши для нього скоріше слугою, ніж дружиною.

Максим, задоволений підтримкою дружини, проводив дні в неробстві та за переглядом телевізора, уникаючи роботи, оскільки дружина могла керувати фінансами. Він рідко згадував про батьків, навіть не потрудився відвідати похорон батька, незважаючи на прохання матері.

Коли Людмила постаріла і здоров’я її похитнулося, Максим відвідав її, але не з турботи, а щоб попросити грошей на покупку машини.

Мати через кохання до нього дала йому гроші, хоча вони були їй потрібні на лікування. Зрозумівши, що син про неї не подбає, Люда звернулася за допомогою до Христини – сусідської доньки, яка працювала у соціальній службі.

З того дня Христина допомагала їй по господарству, ходила за покупками і навіть виводила її на вулицю, не беручи за це жодної плати.

Усвідомлюючи погіршення стосунків із сином і вдячна Христині за її доброту, Люда вирішила залишити дівчині свій дім і все своє майно.

Дізнавшись про це, Максим приїхав до матері із претензіями. Але Люда цього разу відреагувала спокійно, наголосивши, що люди пожинають те, що сіють.

У зв’язку з цією ситуацією у багатьох родичів виникло питання: чи правильне рішення ухвалила Люда, залишивши все своє майно за фактом чужій людині?