Чоловік втратив роботу: його якось недобре підставили, і він змушений був звільнитися. Дуже засмучувався, переживав, шукав нове місце, але не міг нічого знайти. Це тривало кілька місяців, і однієї моєї зарплати не вистачало.

Чоловік у пошуку роботи став дуже примхливим, у нього з’явилися якісь надхмарні вимоги на кшталт вільного графіка, особистого кабінету з гарним видом із вікна.

Він відкидав відповідні варіанти, тому що в них: був вид з вікна на промзону та звалище; начальник – жінка молодша за нього, а це ганьба і не допустимо; робота з сьомої ранку, хоч і за набагато більшу зарплату, ніж раніше; обов’язок носити корпоративний одяг.

Загалом перебирав варіанти, серед яких було багато гарних вакансій, але так нічого не обрав.

Натомість поїсти любив! І пивка випити зі смаколиками. Так його запаси, які він відкладав на машину, швидко скінчилися, він почав тягти з мене гроші.

Я шкодувала, була не проти допомогти, але просила, доки він сидить удома, хоча б займатися господарством: випрати, наприклад, помити вікна, приготувати обід.

Він начебто погодився це робити, але за фактом нічого не робив. Я припинила купувати продукти. Снідала та обідала на роботі, вечеряла в кафе після роботи. Так цей дурень узяв мікропозику під шалені відсотки!

Загалом через дев’ять місяців я подала на розлучення.

Тепер колишній усім розповідає, яка я стерва і як не змогла підтримати його у важкій ситуації…

КІНЕЦЬ.