Відкрийте, мені жарко! Закрийте, мені тягне!

Я таксист. Так-так-так, чергова історія про таксі. Працюю таксистом останні роки три. За ці три роки всяке траплялося: і неприємності різні, кидали на гроші, були і досить кумедні випадки, про які я, можливо, напишу пізніше.

Але самий треш – це везти в одній машині двох жінок, свекруха і невістку.

Місце дії: Харків. Точну дату не пам’ятаю. Приблизно кінець серпня. Година десята ранку. Ще не саме пекло, але досить жарко.

У мене на мінімумі працював кондиціонер. Їдемо з закритими вікнами. І тут починається.

Дівчина: “будь ласка, відкрийте вікно, мені жарко” (відкриваю вікно).

Жінка: “а мені тягне, закрийте вікно” (закриваю).

Дівчина: “відкрийте трохи вікно, мені ще жарко” (відкриваю трохи вікно).

Жінка: “закрийте зовсім, будь ласка, мене ж продує” (закриваю).

Дівчина: “а мені жарко”

Мені ця тяганина з вікнами набридла і я прошу їх прийти до остаточного рішення, а потім оголосити загальне побажання.

Так вони всю дорогу їхали і лаялися з приводу вікон. Добре, що їхали хвилин 10 всього.

Вони розплатилися. Я побажав їм удачі взяв нове замовлення.

Вечір. Чергове замовлення. Під’їжджаю до того дому, де вранці висадив скандалісток. І стоять знову ці дами.

У мене вікна закриті. Працює кондиціонер. Без нього ніяк. Я не встиг виїхати з двору, як жінка спробувала мені сказати щось з приводу кондиціонера, як я її присік: “ви ще ранковий спір не вирішили, а коли вам двом холодно, то я вимкну, а якщо ні, то їдемо так”.

Дівчина мовчить. Її влаштовує прохолода. Наприкінці поїздки жінка мені трохи в обличчя не швиранула гроші.

Потім ця дамочка ще подзвонила диспетчеру і поскаржилася на мене.

КІНЕЦЬ.