Сталася ця історія майже 10 років тому, коли я була одружена з першим чоловіком. Це були найкращі роки у моєму житті. Я ніколи б і подумати не могла, що бувають такі добрі стосунки. Квіти, залицяння, на руках носив, будив щодня гарячим поцілунком. Було все, про що я могла тільки мріяти. Все було так, поки я не перейшла дорогу його матері.

Жили ми в одній квартирі з чоловіком та його мамою. У розлученні свекруха була майже від появи сина. На це вплинула її мати. Розбіглися вони роз’їхалися і виховувала сина вона все життя сама.

Виходить у неї залишилася невелика досада, за зруйновані стосунки. Але до нас вона дуже добре ставилася. Видно було, що вона скривджена на всіх, окрім нас. Навіть намагалася допомагати нам. Були у нас, звичайно, сварки не великі, але все на побутовому рівні й все в межах норми.

Вирішили ми завести дитину і тут згадали слова свекрухи, що якщо надумаємо вже серйозно будувати сім’ю, то треба їй тільки про це сказати.

Вона одразу ж з’їде. Була в них ще однокімнатна своя квартира старенька, яка простоювала без діла. Ну так із чоловіком ми й вирішили. Зібралися за одним столом вкотре на вечері та розповіли його мамі про наші плани.

Вона згадала свої слова і не заперечувала, що це казала. Сказала, що подумає і завтра щось вирішуватимемо. Ми відразу сказали, що зробимо їй ремонт в однокімнатній квартирі та все в неї буде добре. Дочекались ми наступного дня і її начебто підмінили!

Сказала нам, що нікуди з’їжджати не буде, що це я остання погань така, що хоче відібрати в неї єдину дитину. І тепер у мене не буде нормального життя!

Сказати, що я здивувалась – нічого не сказати! Я намагалася вивести її на нормальну розмову, але вона постійно кричала та махала руками. Чоловік відвів мене до кімнати та намагався заспокоїти свою маму. З наступного дня ми з нею не розмовляли.

Вона почала ставити палиці в колеса щодня. Вона намагалася вижити мене майже кожну секунду. Вона псувала мою їжу, яку я готувала і щоразу намагалася мене присоромити. Мій терпець лопався, але чоловік щоразу мене заспокоював, хоч було видно, що він на боці своєї мами.

Я пила заспокійливі, щоразу збільшуючи дозу. У мене з’явилося жорстке безсоння, мені було важко ходити на роботу. Я була виснажена як в’язень концтабору. У мене зник апетит. Я почала знаходити у себе в ліжку голки, волосся, землю, хлібні крихти. На порозі пісок і щось подібне на борошно.

Я не вірю в екстрасенсів, знахарів та різних там бабок. Але моя подружка насильно відвела мене до однієї знайомої. Я особливо не чинила опір. Мені навіть фізично важко було це робити. Коли побачила мене бабка, то одразу жахнулася і просто з порога почала розповідати…

Виявляється, свекруха наслала на мене прокляття. Хтось із родичів моїх про це знає та захищає мене. Але мені про це не каже. Сильне прокляття наслала свекруха.

І якщо я й надалі залишусь у тому будинку, то не довго мені лишилося жити. Звичайно ж, я не особливо в це вірила, але вона розповіла про кілька моїх знахідок, про які я написала раніше. І вона описала точне місце розташування їх.

Сказала мені, щоб коли я прийду додому, переступивши через поріг – озирнулася тричі. Праворуч у нас вішалка висить, за вішалкою шпалери відклеєні повинні бути, відсунувши шпалери я мушу знайти пакунок з паперу. Якщо буде все, як вона сказала, значить потрібно відразу ж його спалити та бігти звідти, ні з ким не прощаючись.

Я так і зробила. Спалила, схопила по швидкому найважливіші речі та документи та втекла. За кілька місяців зустріла хлопця, з яким живу досі.

Долею колишнього чоловіка навіть не цікавлюсь. А він мене навіть не шукав. Розлучилася через знайомих, навіть не довелося бачитися з ним.

КІНЕЦЬ.